Ціннісне ставлення до суспільства і особистості

Матеріали виховних заходів



 

ПАМ'ЯТНІ ДАТИ ТА ЮВІЛЕЇ 2017 РОКУ

 

 

Цього року на державному рівні відзначатимуться такі пам’ятні дати та ювілеї:

 

І. Відомих подій в Україні:

 

650 років з часу надання місту Галичу Магдебурзького права (1367);

330 років з дня обрання гетьманом України Івана Мазепи (25.07.1687);

200 років з часу заснування Рішельєвського ліцею в Одесі (травень 1817);

200 років з часу заснування державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського» (травень 1817);

180 років з часу виходу першого західноукраїнського альманаху «Русалка Дністровая», підготовленого діячами літературного гуртка «Руська трійця» (1837);

150 років з часу заснування Національного академічного театру опери та балету імені Тараса Шевченка в Києві (1867);

100 років з часу заснування Херсонського державного університету (1917);

100 років з часу створення Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки Національної академії аграрних наук України (1917);

100 років з часу початку Української революції та створення Української Центральної Ради (17.03.1917);

100 років з часу початку роботи Всеукраїнського Національного конгресу, першого представницького форуму українського руху (19-21.04.1917);

100 років з часу формування Першого українського полку імені Богдана Хмельницького та початку творення українських збройних сил (1.05.1917);

100 років з часу ухвалення І Універсалу Української Центральної Ради (23.06.1917);

100 років з часу створення Генерального Секретаріату Української Центральної Ради – першого українського уряду (28.06.1917);

100 років з часу проведення Всеукраїнського зʼїзду вільного козацтва в Чигирині (16-20.10.1917);

100 років з часу проголошення Української Народної Республіки ІІІ Універсалом Української Центральної Ради (20.11.1917);

100 років з часу заснування Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (грудень 1917);

100 років з часу проведення першого  Курултаю кримськотатарського  народу (9.12.1917);

100 років з часу створення Генерального Суду Української Народної Республіки (правонаступник – Верховний Суд України) (15.12.1917);

100 років з початку збройного опору Української Народної Республіки проти російської агресії (17.12.1917);

100 років з часу створення Головної скарбниці Української Народної Республіки (тепер – Державна казначейська служба України) та Українського державного банку (тепер – Національний банк України (22.12.1917);

80 років з часу заснування Донецького національного університету імені В.Стуса (1937);

75 років з початку формування Української повстанської армії (1942);

70 років з часу заснування Львівського державного університету безпеки життєдіяльності (жовтень 1947);

50 років з часу заснування Світового Конґресу Українців (1967);

50 років з часу створення Національної бібліотеки України для дітей (1967);

50 років з дня створення Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (13.01.1967);

25 років з часу передання останнім Президентом Української Народної Республіки в екзилі Миколою Плав'юком клейнодів Української Народної Республіки і грамоти про правонаступництво першому Президенту України Леоніду Кравчуку (22.08.1992).

 

ІІ. Видатних особистостей:

 

250 років з дня народження Артемія Веделя (1767, за іншими даними 1770), композитора, хорового диригента, співака, скрипаля;

200 років з дня народження Михайла Петренка (1817-1862), поета-романтика;

1 січня - 160 років з дня народження Степана Ерастова (1857-1933), громадсько-політичного діяча, мецената українського культурного руху на Кубані;

2 січня - 130 років з дня народження Микола Чайківського (1887-1970), математика, педагога;

3 січня - 100 років з дня народження Юрія Митропольського (1917-2008), математика;

3 січня – 75 років з дня народження Анатолія Погрібного (1942-2007), літературознавця, письменника, політичного і громадського діяча;

4 січня - 180 років з дня народження Павла Житецького (1837-1911), філолога, педагога і громадського діяча;

5 січня - 180 років з дня народження Стефана Кульженка (1837-1906), друкаря і видавця, підприємця;

7 січня – 90 років з дня народження Ростислава Братуня (1927-1995), письменника, громадського і політичного діяча;

12 січня - 110 років з дня народження Сергія Корольова (1907-1966), вченого, конструктора космічних кораблів;

13 січня - 190 років з дня народження Миколи Бекетова (1827-1911), відомого фізика, хіміка, засновника фізико-хімічного відділу при Харківському університеті;

13 січня - 140 років з дня народження Левка Мацієвича (1877-1910), інженера, авіатора, громадського і політичного діяча;

14 січня - 80 років з дня народження Євгена Гуцала (1937-1995), письменника, журналіста;

22 січня - 110 років з дня народження Миколи Лівицького (1907-1989), громадського і політичного діяча, Президента УНР в екзилі;

27 січня - 90 років з дня народження Олекси (Олексія) Тихого (1927-1984), правозахисника, політв’язня радянського режиму, поета, мовознавця, педагога, члена Української гельсінської групи;

1 лютого - 120 років з дня народження Євгена Маланюка (1897-1968), поета, мистецтвознавця, літературознавця;

12 лютого - 90 років з дня народження Олексія Ситенка (1927-2002), фізика;

17 лютого – 125 років з дня народження Йосипа Сліпого (1892-1984), предстоятеля Української греко-католицької церкви, архієпископа;

19 лютого - 170 років з дня народження Олександра Русова (1847-1915), земського статиста, етнографа, педагога, громадського і політичного діяча;

20 лютого - 130 років з дня народження Олександра Удовиченка (1887-1975), генерал-полковника Армії УНР;

25 лютого - 130 років з дня народження Леся Курбаса (1887-1937), режисера, актора, драматурга, публіциста, перекладача;

28 лютого - 160 років з дня народження Овксентія Корчак-Чепурківського (1857-1947), гігієніста та епідеміолога;

5 березня - 190 років з дня народження Леоніда Глібова (1827-1893), письменника, байкаря, видавця, громадського діяча;

10 березня - 150 років з дня народження Василя Омелянського (1867-1928), мікробіолога;

17 березня - 170 років з дня народження Федора Вовка (1847-1918), антрополога, етнографа, археолога;

19 березня - 140 років з дня народження Василя Доманицького (1877-1910), філолога, історика, фольклориста та бібліографа;

31 березня - 160 років з дня народження Бориса Срезневського (1857-1934), метеоролога і кліматолога, організатора метеорологічної служби в Україні;

5 квітня - 120 років з дня народження Романа Бжеського (1897-1982), громадського діяча, літературознавця, історика, журналіста, публіциста;

13 квітня - 130 років з дня народження Івана Кавалерідзе (1887-1978), скульптора, кінорежисера, драматурга;

6 травня - 110 років з дня народження Теофіла Коструби (1907-1943), історика, літературознавця, енциклопедиста;

15 травня - 160 років з дня народження Андрія Чайковського (1857-1935), письменника, правника, громадського і політичного діяча;

16 травня - 200 років з дня народження Миколи Костомарова (1817-1885), історика, письменника, громадського і політичного діяча;

21 травня - 160 років з дня народження Миколи Пильчикова (1857-1908), фізика, винахідника;

30 травня - 130 років з дня народження Олександра Архипенка (1887-1964), скульптора та художника;

5 червня - 160 років з дня народження Володимира Підвисоцького (1857-1913), мікробіолога, патолога і ендокринолога;

7 червня - 130 років з дня народження Федора Лисенка (1887-1937), геолога;

8 червня - 170 років з дня народження Олександра Барвінського (1847-1926), громадського діяча, педагога, історика;

21 червня - 120 років з дня народження Юрія Кондратюка (справжнє ім’я та прізвище – Олександр Шаргей) (1897-1942), вченого-винахідника, розробника ракетної техніки й теорії космічних польотів;

30 червня - 110 років з дня народження Романа Шухевича (1907-1950), політичного та військового діяча, головнокомандувача УПА;

15 липня – 100 років з дня народження Миколи Дремлюги (1917-1998), композитора, громадського діяча, народного артиста України;

21 липня - 110 років з дня народження Олега Ольжича (1907-1944), письменника, науковця, політичного діяча;

29 липня - 200 років з дня народження Івана Айвазовського (1817-1900), живописця-мариніста;

29 липня - 130 років з дня народження Михайла Садовського (1887-1967), генерал-поручника Армії УНР;

12 серпня - 140 років з дня народження Олександра Грушевського (1877-1943), історика, літературознавця, етнографа;

23 серпня - 150 років з дня народження Осипа Маковея (1867-1925), письменника, критика, публіциста, громадського діяча;

23 серпня - 170 років з дня народження Іллі Шрага (1847-1919), державного, громадського і політичного діяча, адвоката;

8 вересня - 120 років з дня народження Івана Борковського (1897-1976), археолога;

25 вересня – 85 років з дня народження Анатолія Солов’яненка (1932-1999), співака, громадського діяча, Героя України, народного артиста України;

24 жовтня - 150 років з дня народження Миколи Біляшівського (1867-1926), етнографа, археолога, музейника, громадського діяча;

4 листопада - 130 років з дня народження Олександра Неприцького-Грановського (1887-1976), зоолога, ентомолога;

7 листопада - 160 років з дня народження Дмитра Багалія (1857-1932), історика і громадського діяча;

8 листопада - 130 років з дня народження Дмитра Вітовського (1887-1919), державного і військового діяча, першого головнокомандувача Української Галицької Армії;

14 листопада - 140 років з дня народження Дмитра Антоновича (1877-1945), історика, мистецтвознавця, громадського діяча;

20 листопада - 300 років з дня народження Григорія (Георгія) Кониського (1717-1795), філософа, письменника, церковного діяча;

3 грудня - 140 років з дня народження Степана Рудницького (1877-1937), вченого, основоположника української географічної науки;

13 грудня - 140 років з дня народження Миколи Леонтовича (1877-1921), композитора, збирача музичного фольклору;

17 грудня - 140 років з дня народження Данила Щербаківського (1877-1927), етнографа, археолога, музейного діяча;

24 грудня - 80 років з для народження Вячеслава Чорновола (1937-1999), державного, громадського, політичного діяча, журналіста, народного депутата України першого - третього скликань, одного з лідерів українського правозахисного руху, багаторічного лідера Народного Руху України, Героя України.

 

ІІІ. Днів пам‘яті:

 

80 років з дня початку «Великого терору» в Україні (05.08.1937);

75 років з часу початку примусового вивезення населення України в Німеччину (остарбайтерів) (січень 1942, день пам’яті – 18.01.2017);

70 років з часу проведення польською владою акції «Вісла» – примусових депортацій українців з українських етнічних земель Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя (28.04.-12.08.1947, день пам’яті – 28.04.2017);

70 років з дня проведення радянськими карально-репресивними органами операції «Захід» – масової депортації населення Західної України до Сибіру (21.10.1947).

 

 

 

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ  УКРАЇНИ

 

Пр. Перемоги, 10,  м. Київ, 01135, тел. (044) 481-32-21, факс (044) 481-47-96

E-mail: ministry@mon.gov.ua, код ЄДРПОУ 38621185


Від _24. 03. 2016___ № 1/3-148

На №____________ від ______________

 

 

 

Про відзначення 25-ї річниці незалежності України

 

 

На виконання Указу Президента України “Про відзначення 25-ї річниці незалежності України” від 3 грудня 2015 року № 675 пропонуємо протягом 2016 року провеститижні історії під загальноукраїнським гаслом “Незалежність. Від 1991-го – назавжди” та інші  заходи, активно висвітлюючи їх  на web-сторінках навчальних закладів та органів управління освітою.

При цьому надсилаємо методичні рекомендації, розроблені Українським інститутом національної пам’яті. 

Додаток: 26 аркушів.

 

 

 

Заступник Міністра                                                                             А.Є. Гевко 

Євтушенко Р.І.  481 32 01

 

 

 

УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для загальноосвітніх навчальних закладів

до відзначення пам’ятних дат у рамках Року Державності України

 

 

Вступ

Мета проведення заходів

Історична довідка до пам’ятних дат у рамках Року Державності

Рекомендації щодо форми і методів проведення Тижня історії та інших заходів

 

Додаток 1. Корисні Інтернет-посилання

Додаток 2. Перелік Інтернет-посилань на нормативно-правові акти

Додаток 3. Рекомендований перелік тематичних фільмів до Року Державності

Додаток 4.  Регламент проведення Оксфордських дебатів

Додаток 5. Виборчий бюлетень для голосування на Референдумі 1 грудня 1991 року

Додаток 6. Карта з результатами голосування за підтвердження Акта проголошення незалежності України на Референдумі 1 грудня 1991 року

 

Вступ

2016 рік, коли Україна відзначає 25-ліття незалежності, Український інститут національної пам’яті назвав Роком Державності – на честь низки історичних подій, які привели до проголошення, а потім відновлення Україною незалежності у ХХ столітті. 

24 серпня 1991 року прийнято Акт проголошення незалежності України, що був схвалений всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року. Хоча 24 серпня 1991 року стало початком відліку історії сучасної Української державності, історики сходяться у висновках, що того дня насправді відбулося відновлення державної незалежності України.

Уперше в ХХ столітті незалежність України була проголошена 22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради. Держава проіснувала 3 роки. Це був час безперервної боротьби за її збереження. Вже тоді Україна мала всі ознаки держави: територію, окреслену кордонами, герб, військо, грошову систему, мову, налагоджені дипломатичні відносини з іншими державами.

Через рік – 22 січня 1919 року – відбулася не менш вагома подія – об’єднання Української Народної Республіки (УНР) і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) в одну державу. Об’єднання УНР і ЗУНР продемонструвало можливість цивілізованого демократичного збирання територій в єдину суверенну державу.

Через низку зовнішніх (війна на кілька фронтів) та внутрішніх (неготовність політичної еліти) причин ця державність була нетривалою. Проте сам факт існування незалежної соборної держави відіграв вирішальну роль у подальшому розвитку українського визвольного руху. Його учасники протягом наступних десятиліть боролися зі зброєю в руках чи ненасильницькими методами за відродження Української самостійної соборної держави.

Знову українська держава постала 15 березня 1939 року. Коли проголошували незалежність Карпатської України з трибуни Сойму звучали такі слова:

“Наша Земля стає вільною, незалежною та проголошує перед цілим світом, що вона була, є й хоче бути УКРАЇНСЬКА. І коли б навіть нашій молодій Державі не суджено було довго жити, то наш Край залишиться вже назавжди УКРАЇНСЬКИЙ, бо нема такої сили, яка могла б знищити душу, сильну волю нашого українського народу”. 

Державу довелося відстоювати у боротьбі із союзником німецьких нацистів – авторитарною Угорщиною. У результаті боїв утрати січовиків становили до 1,5 тис. осіб убитими, пораненими та полоненими. Ще 4,5 тис. патріотів стали жертвами угорського терору після поразки Карпатської України. 16 березня 1939 року ворог зумів захопити столицю – Хуст. А вже 18 березня угорськими військами була окупована більша частина території Карпатської України. Однак, у гірських районах Карпатської України загони Карпатської Січі продовжували боротьбу з угорськими регулярними частинами до кінця травня 1939 року.

Таким чином, у 1939 році українці на Закарпатті першими у міжвоєнній Європі зі зброєю в руках стали на захист своєї свободи проти союзників Німеччини. Історія Карпатської України стала однією зі сторінок боротьби українців за встановлення української державності.

30 червня 1941 року у Львові Організація українських націоналістів (ОУН(б)) проголосила Акт відновлення Української Держави. Цей процес охопив всю територію західних областей, Житомирську та західні райони Київської області, де представники ОУН (похідні групи) проголошували Акт на велелюдних зборах. У відповідь нацисти масово арештовують українських патріотів. Зважаючи на це, ОУН переходить у підпілля і розпочинає антинацистський руху опору, а вже в кінці 1942 року створюється Українська повстанська армія.

Ще десять років після поразки Третього Райху і закінчення Другої світової війні УПА виборювала незалежність України у протистоянні з комуністичним тоталітарним режимом.

Наміри мати власну державу роками визрівали у творчості шістдесятників, у правозахисному й дисидентському рухах, у прагненнях мільйонів українців. А вже наприкінці 1980-х – початку 1990-х років стрімко розвивався масовий національно-демократичний рух, на який суттєво вплинула, зокрема, аварія на Чорнобильській АЕС. Трагедія стала чинником активізації національного руху та відцентрових бажань політичних сил.

В умовах політичних реформ у СРСР – лібералізації суспільного життя – у березні 1990 року відбулися вибори до Верховної Ради УРСР і місцевих рад.  Значного успіху на цих виборах досяг Демократичний блок. Опозиційним до комуністичного керівництва силам вдалося провести своїх представників і до місцевих рад. Таким чином, за підсумками виборів 1990 року Україна вперше отримала бодай частково демократично обраний парламент і місцеві ради. Ідея незалежності України зазвучала в стінах законодавчого органу на повний голос. 16 липня 1990 року її оформлено в перший законодавчий акт – Декларацію про державний  суверенітет України.   

Спроба у Москві 19 серпня 1991 року “оновити” Радянський Союзу сталінських традиціях стала поштовхом до розгортання національно-демократичного руху за незалежність у більшості республік СРСР. Українці збиралися на масові мітинги з вимогою виходу зі складу СРСР.

24 серпня 1991 року на позачерговому засіданні Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, зазначивши у ньому, що продовжується тисячолітня традиція державотворення в Україні, яка має право на самовизначення, передбачене Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами.

1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі українці підтвердили прагнення жити в незалежній державі, зробивши її незворотнім фактом історії. 90,32 % виборців ствердно відповіли на питання в бюлетені “Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?” У Криму ідею незалежності України підтримали 54,19 % виборців, у Донецькій області – 83,90 % і 83,86 % – у Луганській (див. додаток 6). Референдум засвідчив, що джерелом української державності є воля народу, він став запобіжником щодо спроб реанімації СРСР у формі Договору про Союз суверенних держав.

Першими із понад 130 країн світу Українську державу визнали Польща, Канада, Латвія і Литва.

 

РІК ДЕРЖАВНОСТІ УКРАЇНИ У ДАТАХ

 

22 січня Україна відзначала день проголошення першої незалежності у 1918 році та День Соборності, який встановлено на відзначення проголошення Акта злуки УНР і ЗУНР у 1919 році.

Заходи з цієї нагоди розпочали відзначення ювілейних дат у рамках Року Державності України. Окрім них, такими мають стати:

15 березня – цього дня 1939 року Сойм Карпатської України проголосив Карпатську Україну незалежною державою;

30 червня – у цей день 1941 року в окупованому Німеччиною Львові проголошено відновлення Української Держави;

16 липня – цього дня у 1990 році Верховною Радою Української РСР прийнято Декларацію про державний суверенітет України;

24 серпня – Верховною Радою Української РСР у 1991 році прийнято Акт проголошення незалежності України;

1 листопада – день “Листопадового зриву”, коли у 1918 році розпочалось українське повстання у Львові, в результаті якого невдовзі проголошено Західно-Українську Народну Республіку;

1 грудня1991 року в цей день відбувся Всеукраїнський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності України.

На виконання Закону України “Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті” від 9 квітня 2015 року № 314-VІІІ та Указу Президента України “Про відзначення 25-ї річниці незалежності України” від 3 грудня 2015 року № 675, з метою засвідчення поваги до подвигу борців за свободу, незалежність і територіальну цілісність України, протягом 2016 року в навчальних закладах країни мають відбутися різноманітні заходи: інформаційні, наукові, просвітницькі та культурні проекти, присвячені історії здобуття Україною незалежності та 25-й річниці цієї події, видатним діячам українського державотворення, захисникам Батьківщини, які сьогодні відстоюють суверенітет і територіальну цілісність держави.

Пропонуємо протягом 2016 року передбачити у загальноосвітніх навчальних закладах відзначення кожної ключової події Року Державності та вшанування видатних осіб. З метою підвищення ефективності та результативності заходів рекомендуємо провести Тижні історії, визначені річними планами загальноосвітніх навчальних закладів (на 2015/2016 або 2016/2017 навчальні роки), під загальноукраїнським гаслом“НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. Від 1991-го – назавжди”.

 

Мета проведення заходів до відзначення пам’ятних дат у рамках Року Державності України:

–     поглибити знання учнів про ключові події ХХ століття, політичних, громадських, військових, культурних діячів, які були визначними для українського державотворення;

–     звернути увагу на тяглість українських державотворчих традицій;

–     актуалізувати серед учителів та учнів ідеї соборності та суверенності держави – головних передумов розвитку незалежної України;

–     формувати та розвивати різні види вмінь, навичок, які мають стати фундаментом формування громадянської, історичної та національної свідомості школярів;

–     активізувати пізнавальний інтерес учнів до засадничих державотворчих події історій України ХХ століття;

–     сприяти розвитку всіх видів інтелекту (академічного, практичного, креативного, емоційного й соціального) як умови всебічного розвитку особистості, її самореалізації;

–     формувати активну громадянську позицію учнів і почуття патріотизму.

 

Історична довідка

22 січня 1918 року – проголошення IV Універсалом Української Центральної Ради незалежності Української Народної Республіки.

Уперше в XX столітті Україна проголошувалася незалежною суверенною державою.

IV Універсал Української Центральної Ради став логічним завершенням складного розвитку українського визвольного руху доби революції. Він розпочався в березні 1917-го й упродовж одного року зазнав еволюції від ідей політичної автономії та федерації до усвідомлення необхідності власної незалежної держави.

“…Єдиний вихід – проголошення незалежності України, що дасть можливість стати твердо на міжнародній арені і приступити до організації нової фізичної сили”, – відзначав під час засідання українського уряду 26 грудня 1917 року один із провідних діячів Української Центральної Ради Микита Шаповал.

Проголошенню IV Універсалу передував виступ голови Української Центральної Ради Михайла Грушевського: “Високі збори!.. Народ наш прагне миру. І Українська Центральна Рада доложила всіх зусиль, щоб дати мир негайно. Але петроградське правительство, Совіт народніх комісарів, оголошує нову “священну війну”, а з другого боку, це правительство насилає своє військо, червоногвардійців та більшовиків на Україну... Щоб дати нашому правительству змогу довести справу миру до кінця і захистити від усяких замахів нашу країну, Українська Центральна Рада постановила не відкладати до Установчих зборів ті справи і в цій цілі Українська Рада вже з 9 січня відбувала перманентне, безперервне засідання аж до цього часу і постановила важну річ – видати оцей Універсал”.

Голосували за епохальний для України документ поіменно. Із 49 членів Ради, що брали в ньому участь, “за” було 39, “проти”  – 4, “утрималось” – 6 осіб.

Текст IV Універсалу датований 9 (22) січня 1918 року. Документ містив чотири головні напрями: проголошення самостійності Української Народної Республіки; доручення Раді Народних Міністрів укласти мир з Центральними державами; констатацію необхідності боротися з більшовицькою Росією, захищати добробут і свободу українського народу; декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами.

 

1 листопада 1918 року – день “Листопадового зриву”, українського повстання у Львові, внаслідок якого невдовзі проголошено Західно-Українську Народну Республіку.

Поразка в Першій світовій війні держав Четверного союзу та визвольні рухи поневолених народів привели до розпаду імперії Габсбургів.

16 жовтня 1918 року, коли імперія вже була приречена, з’явився маніфест імператора “До моїх вірних австрійських народів”, який обіцяв федеративну перебудову держави. Згідно з цим документом 19 жовтня 1918 року у Львові на зібранні українських депутатів австрійського парламенту, українців-депутатів галицького і буковинського крайових сеймів, представників національних політичних партій Галичини та Буковини, духовенства і студентства утворено Українську національну раду, – найвищий представницький орган українців Австро-Угорщини. Цього ж дня Українська національна рада оголосила про намір об’єднати всі західноукраїнські землі – Східну Галичину, Північну Буковину і Закарпаття в єдину українську державу. Нове політичне утворення одразу опинилося в гострому конфлікті з поляками, які також інтенсивно розбудовували власну державу і претендували на територію Східної Галичини.

У цей час ініціативу перебрали українські військові, які прагли активних дій.  У вересні 1918 року вони утворили Центральний військовий комітет. У жовтні його головою було обрано сотника Легіону Українських січових стрільців – Дмитра Вітовського.

31 жовтня 1918 року Центральний військовий комітет реорганізовано в Українську генеральну команду. Вона розіслала наказ до окружних військових команд перебирати владу на місцях в українські руки.

У ніч на 1 листопада у Львові відбулося повстання. Стрілецькі частини на чолі з Дмитром Вітовським взяли під контроль найважливіші установи міста. “Заснувши 31 жовтня 1918 під австрійською державною владою, виконуваною поляками, населеннє Львова прокинулося 1 падолиста 1918 під владою Української національної ради. Як символ сеї влади маяв на вежі ратуші український синьо-жовтий прапор”, – писав один із сучасників. За кілька наступних днів українці перебрали владу в Станіславові (нині – Івано-Франківськ), Тернополі, Золочеві, Сокалі, Жовкві, Раві-Руській, Коломиї, Снятині, Печеніжині, Перемишлі та інших містах Східної Галичини й північної Буковини.

9 листопада 1918 pоку Українська національна рада створила у Львові уряд – Державний Секретаріат. Очолив його відомий громадський і політичний діяч Кость Левицький. 13 листопада 1918 року затверджено конституційні засади нової держави – “Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської монархії”. Відповідно до нього держава дістала назву – Західно-Українська Народна Республіка.

 

22 січня 1919 року – проголошення Акта злуки УНР і ЗУНР.

Разом з власної волі із 1919 року — Саме Акт злуки, а не події вересня 1939 року, є підставовим для історії українського державотворення.

Лідери ЗУНР ініціювали переговори про об’єднання всіх українських земель. Наслідком перемовин стало підписання 1 грудня 1918 року у Фастові Передвступного договору між УНР і ЗУНР про злуку обох українських держав в одну державну одиницю. А вже 3 січня 1919 року Українська національна рада ЗУНР у Станіславові ратифікувала цей договір і прийняла ухвалу про наступне об’єднання двох частин України.

22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві урочисто проголошено Акт злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу. В Універсалі Директорії УНР, зокрема, відзначалося: “Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”. Наступного дня Акт злуки майже одностайно був ратифікований Трудовим конгресом України.

За законом “Про форму влади на Україні” від 28 січня 1919 року Голова Української національної ради ЗУНР Євген Петрушевич мав увійти до складу Директорії УНР. ЗУНР отримала нову назву Західна область Української Народної Республіки (ЗОУНР). Їй гарантувалася територіальна автономія. Гербом ЗОУНР став тризуб замість лева. Державного секретаря закордонних справ ЗОУНР Лонгина Цегельського призначили першим заступником міністра закордонних справ УНР. Остаточно врегулювати всі питання, пов’язані зі створенням єдиної української держави, повинні були спільні Установчі збори. Однак завершити об’єднання двох державних утворень в єдиний державний механізм завадила окупація українських земель польськими і більшовицькими військами.

Акт злуки 22 січня 1919 року втілив ідею соборності, яку українці відстоювали щонайменше з середини XIX ст. Одним із головних наслідків об’єднання УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року було те, що з цього часу питання єдності української нації в українській політичній думці вже ніколи не ставилося під сумнів. Упродовж наступних десятиліть Акт злуки  залишався символом та імперативом боротьби за незалежну, соборну державу.

 

15 березня 1939 року – проголошення незалежності Карпатської України.

Українці на Закарпатті першими у міжвоєнній Європі зі зброєю в руках стали на захист свободи проти союзників Німеччини.

29 вересня 1938 року відбулася Мюнхенська конференція за участі райхканцлера Німеччини Адольфа Гітлера та прем’єр-міністрів Італії – Беніто Муссоліні, Великобританії – Невілла Чемберлена та Франції – Едуарда Деладьє. За її наслідками було укладено угоду про передачу Судетської області Чехословаччиною Німеччині. Під впливом Берліна Угорщина та Польща також висунули територіальні вимоги до Праги.

З метою зберегти державу чехословацька влада пішла на поступки домаганням словаків та українців. 11 жовтня 1938 року на вимогу політичних сил Підкарпатської Русі Прага призначила перший автономний уряд, який згодом очолив Августин Волошин – греко-католицький священик, директор учительської семінарії.

Щойно новий уряд Підкарпатської Русі розпочав свою діяльність, як 2 листопада 1938 року відбувся перший Віденський арбітраж за рішенням якого Чехословаччина змушена була передати Угорщині південні округи автономних Словаччини та Підкарпатської Русі. Таким чином, Закарпаття втратило понад 12% своєї території, на якій було 97 населених пунктів, зокрема найбільші міста: Ужгород, Мукачеве, Берегове, де мешкало близько 175 тис. осіб, у т.ч. – понад 33 тис. українців. Виконуючи рішення Віденського арбітражу, уряд Августина Волошина змушений був переїхати з Ужгорода до Хуста, який став столицею автономного українського краю у складі федеративної Чехо-Словацької республіки.

Уряд Августина Волошина прийняв низку важливих рішень. 25 листопада 1938 року видав розпорядження про запровадження на території краю української мови, а наприкінці грудня розпустив земський уряд у Хусті, офіційно дозволив вживати поряд із назвою “Підкарпатська Русь” також назву “Карпатська Україна”. Згодом виконавча влада в краї повністю перейшла до уряду Волошина, який провів важливі реформи в соціально-економічній, культурній, освітній та релігійній сферах. Для захисту краю 9 листопада 1938 року в Хусті була створена Організація Народної Оборони Карпатська Січ, яку очолив Дмитро Климпуш, колишній підстаршина австро-угорської армії, керівник спортивно-пожежного товариства “Січ”. 1 січня 1939 року була створена Жіноча Січ, які очолили Стефанія Тисовська та Марія Химинець. Станом на лютий 1939 року особовий склад Карпатської Січі становив майже 15 тис. осіб.

14 березня 1939 року парламент у Братиславі проголосив незалежність Словаччини. Зв’язок між карпатською Україною і Прагою ускладнився, ставало зрозуміло, що це кінець Чехо-Словацької республіки. Увечері того ж дня прем’єр Августин Волошин проголосив Карпатську Україну незалежною державою, водночас було названо склад нового уряду. Тим часом, окремі підрозділи угорських військ перейшли кордони Карпатської України.

15 березня 1939 року в Хусті відбулося засідання Сойму Карпатської України. Таємним голосуванням президентом новоствореної української держави обрали Августина Волошина, депутати ухвалили два закони, які мали статус конституційних і визначали форму нового державного утворення. Зокрема, підтверджували, що Карпатська Україна є незалежною державою, республікою на чолі з президентом, обраним Соймом. Державною мовою Карпатської України проголошувалася українська. Державним прапором затвердили національний синьо-жовтий прапор, а державним гербом – сполучення крайового герба (ведмідь у лівому червоному колі й чотири сині та три жовті смуги в правому півколі) з національним (тризуб Володимира Великого з хрестом на середньому зубі). Державним гімном оголосили національний гімн “Ще не вмерла Україна”.

Того ж дня масштабний наступ на Карпатську Україну в напрямку Хуста розпочали угорські війська. Угорське командування планувало якнайшвидше захопити місто й арештувати членів українського уряду, не допустивши відкриття Сойму Карпатської України. Найбільш кровопролитні бої відбулися на Севлюсько-Хустському відтинку фронту, кульмінацією яких став бій на Красному полі. За даними суперника, у боях на Красному Полі загинуло 230  оборонців Карпатської України, ще 450 потрапили в полон. Втрати угорців убитими становили 160 осіб, ще близько 400 отримали поранення. Загалом, під час окупації території Закарпаття угорськими військами сили Карпатської України провели близько 22 великих і малих боїв. 18 березня 1939 року територію Карпатської України зайняли війська суперника, які на всіх карпатських перевалах дійшли до польського кордону.

Опір, який чинили бійці Карпатської України ворожим військам, був безпрецендентним прикладом збройного виступу проти планів союзниці гітлерівської Німеччини Угорщини в ході територіальних змін у Центрально-Східній Європі напередодні Другої світової війни. Оборона Карпатської України отримала широкий розголос у міжнародній пресі.

 

30 червня 1941 року – проголошення Акта відновлення Української Держави.

З другої половини 1940 року в українських самостійницьких колах очікували на початок неминучої війни між Німеччиною і СРСР. Представники обох гілок ОУН – Андрія Мельника і Степана Бандери сподівалися, що війна принесе швидку поразку і розвал Радянського Союзу. Це, в свою чергу, дасть змогу реалізувати ідею здобуття української державності. Хоча ніхто не знав, як поведе себе німецьке керівництво у справі вирішення “українського питання” після війни.

Керівництво ОУН (м) схилялося до того, щоб вести переговори про самостійність України із керівництвом гітлерівської Німеччини. Натомість молодше покоління націоналістів на чолі із Степаном Бандерою обрали тактику “доконаних фактів”, намагаючись змусити Берлін визнати за українцями право на самостійність.

Зранку 30 червня 1941 року до Львова, який напередодні уже залишили частини Червоної армії та війська НКВД, увійшла спеціальна похідна група (15 осіб). Вона складалася із провідних діячів ОУН (б) на чолі з заступником Степана Бандери Ярославом Стецьком. Цей день члени його групи та підпільники, які до них приєдналися, провели у переговорах із провідними діячами українського політичного руху та лідерами української спільноти міста. Зокрема, Ярослава Стецька прийняв митрополит Української греко-католицької церкви Андрей Шептицький. Він благословив оголошення незалежності.

Увечері 30 червня 1941 року у Львові в приміщенні місцевої “Просвіти” на площі Ринок відбулося засідання Національних зборів. Після виступів і вітальних промов Стецько з балкону будівлі зачитав Акт відновлення Держави. Кілька тисяч людей на площі зустріли промовця аплодисментами і співом гімну “Не пора, не пора…”. Під час зборів було обрано Українське державне правління – уряд, на чолі з Ярославом Стецьком.

Текст Акта складався із трьох пунктів. У перших двох оголошувалося про відновлення державності, тривалу боротьбу ОУН за державність і створення української влади на західних землях, яка згодом підпорядкувалася владі в Києві. У третьому пункті йшлося про майбутню співпрацю з нацистською Німеччиною. Цього пункту не було в редакції документа від травня 1941 року. Українські історики вважають, що його поява зумовлена, передусім, військовою присутністю німців у Львові і була  дипломатичним реверансом з боку керівництва ОУН (б), спробою заручитися німецькою підтримкою незалежності. Важливо, що Акт 30 червня 1941 року декларував відновлення української державності, тобто спирався на державотворчу традицію УНР і ЗУНР.

Ставлення українців до можливого союзу відображає цитата з  меморандуму ОУН (б), надісланого німецькому уряду, за тиждень до проголошення Акта: “Німецькі війська, які ввійдуть в Україну спершу, звичайно ж, привітають, як визволителів, та таке ставлення може дуже швидко змінитись, якщо Німеччина ввійде не з метою та гарантіями відновлення Української Держави. Німеччина шукає на Сході не тільки економічний простір, який відомий як сировинна база, а й переслідує політичні цілі, відображені у понятті нового європейського порядку. Новий європейський порядок без самостійної національної української держави є немислимим...”

Подальший перебіг подій засвідчив, що керівництво нацистської Німеччини не було зацікавлене в існуванні самостійної Української держави. У Берліні прийняли рішення про арешти українських націоналістів. 5 липня 1941 року в Кракові затримали Степана Бандеру. Після допитів його відправили в Берлін під домашній арешт. Згодом перевели до концтабору Заксенгаузен. Протягом першої половини липня 1941 року гестапо заарештувало цілу низку діячів ОУН(б). Із 11 липня 1941року німецькі окупанти заборонили будь-яку політичну діяльність українським організаціям. Тоді ж були заборонені будь-які маніфестації на підтримку Акта 30 червня 1941 року.

Незважаючи на заборони та переслідування з боку окупаційних властей, похідні групи ОУН (б), що вирушили вглиб України, проголошували Акт відновлення   Української Держави в інших українських містах, активно розбудовували український державний апарат на землях, захоплених Вермахтом. Зокрема, станом на 22 липня 1941 року владу Українського державного правління було встановлено протягом кількох тижнів на теренах 187 (з 200 усього) районів Західної України. Проте націоналісти не обмежилися теренами Західної України, за участю членів Похідних груп та місцевих жителів проголошено незалежність і створено органи влади в Житомирі, Проскурові, Кам’янці-Подільському, Кривому Розі, Нікополі, Миколаєві, Дніпропетровську.

Зростання активності українських підпільників, їх діяльність у всеукраїнському масштабі, викликало занепокоєння німецьких властей. 17 липня 1941 року з Берліна в окуповані області України надійшла директива з наказом затримувати членів похідних груп. А вже у вересні 1941 року  німецька поліція безпеки провела чергові масові арешти серед активних членів ОУН (б). Націоналісти остаточно переходять до тактики підпільної боротьби проти нацистського окупаційного режиму, в рамках якої в кінці 1942 року створюють Українську повстанську армію.

 

16 липня 1990 року – ухвалення Декларації про державний суверенітет України.

Державний суверенітет визначався як верховенство, самостійність, повнота і неподільність республіканської влади в межах території УРСР, незалежність і рівноправність у міжнародних зносинах.

В Україні політика перебудови призвела до активізації всього суспільно-політичного життя та посилення національно-визвольного руху. Широку популярність набули такі громадські об'єднання, як “Меморіал”, Товариство української мови iмені Тараса Шевченка, Студентське братство, Український культурологічний центр та iн. У вересні 1989 року виникає перша масова, фактично опозиційна до влади політична структура – Народний рух за перебудову.

За результатами виборів 1990 року в парламенті радянської України вперше з’явилася доволі чисельна група депутатів, які ставили за мету незалежність України. Саме за їхньої ініціативи 16 липня 1990 року вдалося провести радикальну за змістом декларацію, яка, по суті, стверджувала суверенність України. За підсумками голосування про ухвалення декларації “проти” були лише 4 депутати, 1 утримався.

Державний суверенітет визначався як верховенство, самостійність, повнота і неподільність республіканської влади в межах території УРСР, незалежність і рівноправність у міжнародних зносинах. Територія УРСР в існуючих кордонах проголошувалася недоторканною. Верховна Рада Української РСР постановляла, що віднині від імені народу України може виступати тільки вона. Декларація утверджувала виключне право українського народу на володіння, користування та розпорядження національним багатством своєї країни. Ішлося про те, що УРСР має створити власні банки, а також самостійно формувати цінову, фінансову, митну та податкову системи, державний бюджет та контролювати використання його коштів, а в разі потреби запровадити власну грошову одиницю. Наголошувалося також на проблемі екологічної безпеки. Проголошувалося право на власні збройні сили, внутрішні війська, органи державної безпеки. Українська держава перебрала право самостійно визначати порядок проходження військової служби громадянами Республіки. Задекларовано намір України в майбутньому стати нейтральною державою, яка не братиме участі у військових блоках і дотримуватиметься трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї. Водночас проголошувалося, що УРСР у повному обсязі відновлює міжнародний статус, а отже, є повноправним учасником міжнародних відносин, безпосередньо бере участь у загальному європейському процесі та європейських структурах. Визнавався обов’язок державних органів влади забезпечувати національне культурне відродження українського народу, запровадження та функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя. Крім того, усім національним групам, які проживали на території України, гарантувалося право на вільний національний культурний розвиток.

 

 

24 серпня 1991 року – прийняття Акта проголошення незалежності України.

Проголошення державної незалежності Україною відіграло вирішальну роль у розпаді СРСР та остаточній ліквідації комуністичної тоталітарної системи.

У квітні 1991 року з ініціативи Президента СРСР Михайла Горбачова у Ново-Огарьово, що під Москвою, проходили переговори керівників дев’яти республік (Росія, Україна, Білорусія, Казахстан, Узбекистан, Туркменія, Киргизія, Таджикистан і Азербайджан) про зміст нового союзного договору. Підписання договору планувалося на вересень – жовтень 1991 року на з’їзді народних депутатів СРСР. Представники національно-демократичної опозиції готувалися до акцій протесту з метою не допустити цього підписання. З іншого боку  група найконсервативніших представників союзних спецслужб, компартійної, радянської та військової бюрократії вважали новий союзний договір надто ліберальним. Вони створили Державний комітет з надзвичайного стану (рос. – ГКЧП) та 19 серпня 1991 року здійснили державний переворот, оголосивши запровадження надзвичайного стану та увівши в Москву війська.

Народний рух України, Партія демократичного відродження України та інші демократичні сили закликали народ до непокори ГКЧП. Керівництво КПУ стало на бік заколотників. Але країною прокотилися акції на підтримку законно обраної влади та державного суверенітету.

21 серпня переворот провалився. Спроба відновити тоталітарну радянську систему і згорнути демократичні процеси зазнала краху.

24 серпня 1991 року відбулася позачергова сесія Верховної Ради Української РСР, на якій було ухвалено Акт проголошення незалежності України. Історичне рішення  було прийнято абсолютною більшістю: 346 голоси було віддано “за” проголошення незалежності, і лише 1 –“проти”.

Однак проголошення незалежності України не було випадковим явищем, зумовленим московським переворотом. Поразка ГКЧП лише пришвидшила момент формального проголошення (а з погляду історичної спадкоємності – відновлення) державної незалежності України. Цей процес відбувався мирно для України. Проте це не применшує закономірності й легітимності тієї історичної події, її визначальної ролі в припиненні існування тоталітарного СРСР.

 

1 грудня 1991 року – Всеукраїнський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності України.

Під час демократичного волевиявлення 1 грудня 1991 року Український народ підтвердив і засвідчив прагнення жити в суверенній державі.

Постановою Верховної Ради Української РСР “Про проголошення незалежності України” від 24 серпня 1991 року ухвалено рішення щодо проведення всеукраїнського референдуму на підтвердження Акта. 11 жовтня 1991 року окремою постановою Верховної Ради України  затверджено текст бюлетеня та звернення до народу.

Бюлетень референдуму містив текст Акта проголошення незалежності України і запитання: “Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?” із двома варіантами відповіді: “Так, підтверджую” або “Ні, не підтверджую”. Спеціальне звернення Верховної Ради України містило заклик до громадян України підтримати Акт проголошення незалежності України: “Співвітчизники! Будьмо єдині в прагненнях наших, в розбудові незалежної державності України! Наша земля пережила багато кривд і страждань, неволі, лихо засівало її – тож 1 грудня сама історія дає нам шанс, можливо останній, стати справжніми громадянами, творцями своєї держави, будівниками “власної хати”, де панують “своя правда, і сила, і воля”.

Референдум відбувся в усіх 27 адміністративних регіонах України: 24 областях, Автономній республіці Крим, Києві та Севастополі. У голосуванні взяли участь 31 891 742 виборці, або 84,18 % тих, хто мав право брати участь у референдумі та виборах Президента України (37,8 млн громадян). На підтримку незалежності висловились 28 804 071 громадянин, або 90,32 % тих, хто брав участь у голосуванні. Референдум мав імперативний характер, його рішення було загальнообов’язковим та не потребувало окремого затвердження.

За підсумками референдуму були зміцнені правові засади державного суверенітету, створені умови для подальшого розгортання державотворчих процесів у незалежній Україні.

 

Рекомендації щодо форми і методів проведення Тижня історії та інших заходів

Проведення предметного тижня є ефективним засобом виховання й індивідуального зростання учнів, підвищення їхнього пізнавального інтересу, стимулювання творчої активності, розвитку компетентностей. Тиждень історії в рамках Року Державності повинен не тільки заохотити учнів до вивчення історії України, а стати можливістю дізнатися про українські державотворчі традиції та Людей Свободи, які стали символом боротьби за незалежність.

Зміст заходів у рамках Тижня історії має бути тісно пов’язаний з основним програмним курсом і втілюватися пізнавальними, навчально-виховними, ігровими, мистецькими засобами. Пропонуємо розпочати Тиждень історії урочистим підняттям Державного Прапора України і школи (якщо такий є) і виконанням Державного Гімну України.

Звертаємо увагу на те, що надані інформаційні матеріали можуть бути використані також при вивченні тем з історії України 10 класу: “Україна в роки Першої світової війни. Початок Української революції”, “Українська державність в 1917 – 1921 рр.”, “Західноукраїнські землі в 1921 – 1939 рр.”; 11 класу: “Україна в роки Другої світової війни 1939 – 1941 рр.”, “Україна в умовах незалежності (від 1991 року до сьогодення)”.

 

 

 

Рекомендовані методи та прийоми проведення Тижня історії

або окремих заходів у рамках Року Державності

 

1 – 4 класи

Розповіді, виховні бесіди, ігри-бесіди про події Української революції 1917– 1921 років, про шлях здобуття Україною незалежності, Людей свободи.

Використанняна уроках “Українська мова (мова і читання)”, “Я у світі”, “Музичне мистецтво”, “Образотворче мистецтво” інформаційних матеріалів про зазначені події та видатних діячів відповідно до вікових особливостей учнів. Наводячи приклади, дітям варто пояснити, що таке незалежність держави, соборність та єдність. Уроки бажано проводити із музичним супроводом, читанням художньої дитячої літератури, відповідним оформленням приміщення з використанням національної символіки.

“Естафета злагоди” – майстер-класи на уроках “Трудове навчання” спільно із батьками, волонтерами, а також народними майстрами щодо виготовлення саморобних іграшок і сувенірів з використанням народних традицій і національної символіки для обмінів зі школярами-однолітками з інших областей України.

“Збережи незалежність”фестиваль оберегів ручної роботи серед усіх учнів початкової школи для захисників Української незалежності на Сході України

Конкурс малюнків “Наша незалежність”.

Віртуальні подорожі з використанням наочних і технічних (аудіовізуальних) засобів навчання: до будівлі Верховної Ради України, де 24 серпня 1991 року прийнято Акт проголошення незалежності України; будівлі Центральної Ради (нині – Будинок Вчителя), де 22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради проголошено незалежність Української Народної Республіки; на Софійську площу м. Києва, де 22 січня 1919 року проголошено Акт Злуки.

5–8 класи

На уроках “Історія України”:

Відео-урок з подальшим обговоренням “Дорога до свободи”, “Разом з власної волі з 1919-го”, “Люди свободи”.

Ділові ігри, вікторини, диспути, брейн-ринги, обговорення, ток-шоу “Єднання заради Незалежності”.

Толока до місць пам’яті, пов’язаних із вказаними подіями історії України ХХ століття.

Лото “Меморі” з картками на запам’ятовування дат, місць, діячів та їхніх висловлювань, пов’язаних із здобуттям Україною незалежності.

Флеш-моб з візуалізацією символів держави та річниці незалежності, зокрема зображення учасниками у синьо-жовтому вбранні контурів кордону України (включно з тимчасово окупованою територією Автономної Республіки Крим), Державного Гербу України та ювілейної дати незалежності – 25.

Конкурс історичного есе “Я – Незалежність”.

Творчо-пошуковий урок “Уяви себе дослідником”, який передбачає роботу із історичними джерелами, наприклад, Актом проголошення незалежності України, Декларацією про державний суверенітет України тощо.

Історичний квест “Знайди Декларацію – врятуй незалежність України”.

Родинна гра-подорож до Країни Кросвордії: аукціон історичних кросвордів, шарад, сканвордів, ребусів, присвячених здобуттю Україною незалежності. Наприклад, “Які нові назви вулиць, пам’ятники, меморіальні дошки, музеї з’явилися в твоєму місті, селищі, селі після 24 серпня 1991 року?”  

Виховна година – родинний ворк-шоп “Крила Свободи” з виготовлення сувенірів за участю народних майстрів з лозоплетіння, бісероплетіння, валяння, ткацтва, вишивання, гончарів тощо з подальшим використанням виробів у благодійних акціях (ярмарках, виставках, аукціонах).

На інтегрованих (бінарних) уроках:

“Історія України” й “Українська література” – Літературна майстерня й Усний журнал, присвячені вивченню, читанню та обговоренню творів відповідної тематики.  

“Історія України” й “Українська мова” – диктант з коментуванням (з підбором тексту відповідно до навчальної програми з “Української мови”, присвяченого подіям і персоналіям до зазначених вище дат). 

На уроках “Іноземна мова”:

Під час вивчення теми про подорож можна запропонуватиучням віртуальні екскурсії з “відвідання” видатних місць, зокрема, Києва, де протягом ХХ століття відбувалися визначні події українського державотворення;  Закарпаття, де в Хусті 15 березня 1939 року було проголошено Карпатську Україну незалежною державою; Львова, де 30 червня 1941 року проголошено Акт відновлення української державності.

Конкурс презентацій рідного краю при вивченні теми, присвяченій Україні: учні повинні представити привабливість власного регіону з метою заохочення туристів відвідати його. У цьому ж розділі рекомендуємо вивчати матеріал про Україну та її історичні і пам’ятні місця, описати  фото з державною символікою під час святкування Дня Незалежності 24 серпня.

На уроках “Музичне мистецтво” (5 – 7 класи) та

 “Мистецтво” (8 – 9 класи):

“Територія Незалежності. Вільний музичний простір” – кастинг і розучування сучасних українських пісень патріотичного спрямування.

9–11 класи

На уроках “Історія України”:

Конкурс учнівських досліджень “Лабіринтами боротьби за незалежність”.

Оксфордські дебати[1], присвячені визначним подіям українського державотворення в рамках Року Державності: для учнів 9 – 10 класів “Від кого залежить доля України?”; для учнів 11 класу “Незалежність: виборена віками чи одним днем?” (див. додаток 4).

Інші інтерактивні методи проведення заходів: “Обери позицію”, “Кола Вена”, “Відкритий мікрофон”, урок-інтерв’ю, прес-конференція, круглий стіл, семінар тощо.

Конкурс плакатів із розроблення туристичних маршрутів “Місцями пам’яті Української державності”.

Аксіологічний урок з моделюванням рольової ситуації Всеукраїнського референдуму щодо проголошення незалежності України: “На виборчій дільниці для голосування” (див. додаток 5).

Марафон мультимедійних проектів “Незалежність назавжди”. Проекти мають бути презентовані будь-яким мультимедійним засобом – фільмом, відео- чи аудіороликом, інтернет-сторінкою, слайд-шоу, флеш-роликом, PowerPoint-презентацією тощо.

Творчо-пошуковий урок “Твоєю силою, волею, словом…”, який передбачає роботу із історичними джерелами, наприклад, Універсалами Центральної Ради, Актом злуки УНР та ЗУНР, Конституційний закон про проголошення незалежності Карпатської України Сойму Карпатської України, Актом проголошення незалежності України, Декларацією про державний суверенітет України тощо. 

Лабораторія Незалежності – розроблення учнями блок-схем[2]із зазначених тем у рамках Року Державності.

Історичний квест “Різні, але єдині”, спрямований на дослідження у населеному пункті місць ідентичності національних меншин краю.

Ситуативно-рольова гра “Урочисте прийняття Президента України з нагоди 25-ї річниці незалежності України”.

Ярмарок доброти з виготовлення традиційних українських іграшок для дітей-сиріт за участю народних майстрів-лялькарів.

На інтегрованих (бінарних) уроках:

“Історія України” й “Українська література” – моделювання ситуацій, які сприятимуть розумінню учнями суспільно-політичних явищ, змальованих автором у творі, проведенню аналогії із сучасністю; через мистецтво слова пробуджувати національну свідомість.

Науковий проект “Повернуті імена” із дослідження творчості митців, чиї імена були безпідставно викреслені із наукового обігу: “Історія українського письменства” С.Єфремова, “Історія української літератури” Д.Чижевського, літературознавчі праці М.Грушевського, Г.Костюка.

“Історія України” й “Українська мова” – диктант з коментуванням (з підбором тексту відповідно до навчальної програми з Української мови, присвяченого подіям і персоналіям до зазначених вище дат. 

На уроках “Інформатика”:

Рекомендуємо під час вивчення тем про роботу з документами, електронними таблицями, побудову моделей, комп’ютерні презентації, формування й аналіз баз даних послуговуватися описом історичних подій та видатних осіб, пов’язаних із українським державотворенням.

 

 

 

 

Додаток 1

 

Перелік науково-популярних і наукових Інтернет-публікацій, присвячених проголошенню незалежності УНР:

1. Гай-Нижник П. ІV Універсал Української Центральної Ради – проголошення незалежності УНР [Електронний ресурс] / Павло Гай-Нижник. // Особистий сайт – Режим доступу :

http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc/video_iv_universal..php

2. Жежера В. Як приймався ІV Універсал, який проголосив незалежність України у 1918 році [Електронний ресурс] / Жежера В. // Україна. Історія великого народу – Режим доступу :

http://www.litopys.com.ua/encyclopedia/ukra-na-p-d-chas-revolyuts-1905-1907-rr/yak-pryymavsya-iv-universal-yakyy-progolosyv-nezalezhnist%60-ukrayiny-u-1918-rotsi/

3. Зінченко О. Незалежність №1: Коли Грушевський насправді її оголосив, чому Винниченко  сумнівався, а Єфремов був проти [Електронний ресурс] / Зінченко О. // Історична правда. – 2015. – 26. 01. – Режим доступу :

http://www.istpravda.com.ua/articles/2015/01/26/146960/

4. Ісаюк О.  Забута незалежність. За один рік до Соборності [Електронний ресурс] / О.Ісаюк // Історична правда. – 2012. – 22. 01. – Режим доступу :

http://www.istpravda.com.ua/columns/2012/01/22/69636

 5.Чоп Г. П’ять спроб України оголосити незалежність: від Центральної Ради до ОУН [Електронний ресурс] / Г. Чоп. // IPress.ua. – Режим диспуту :

http://ipress.ua/articles/pyat_sprob_ukrainy_progolosyty_nezalezhnist_vid_tsentralnoi_rady_do_oun_26149.html

6. 22.01.1918 – Українська Центральна Рада проголосила незалежність УНР [Електронний ресурс] // Територія терору. – Режим доступу :

http://www.territoryterror.org.ua/uk/resources/calendar/details/?newsid=272

 

Перелік науково-популярних і наукових публікацій, присвячених початку українського повстання у Львові (1918 рік):

7. Галущак М. Галичани встановили державу за три години [Електронний ресурс] / М. Галущак // Історична правда. – 01.11.2013. –  Режим доступу :

http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/11/1/138906/

8. Мельник І. Дві листопадові революції у Львові – 1848 і 1918[Електронний ресурс] / І. Мельник // Режим доступу :

http://zbruc.eu/node/14875

9. Свято галицької незалежності у Львові [Електронний ресурс] // Історична правда. – Режим доступу :

http://www.istpravda.com.ua/short/2010/11/1/2106/

 

Перелік науково-популярних і наукових публікацій, присвячених проголошенню Акта злуки УНР та ЗУНР:

10. Верстюк В. День Соборності України: історія виникнення традиції й свята [Електронний ресурс] / В. Верстюк. // Європейська Україна – Режим доступу :

http://eukraina.com/publ/human_development/den_sobornosti_ukrajini_istorija_viniknennja_tradiciji_j_svjata/6-1-0-185

11. Гай-Нижник П. Акт злуки УНР та ЗУНР: втілення і крах ідеалу Соборної України [Електронний ресурс] / Павло Гай-Нижник. // Особистий сайт – Режим доступу :

http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc/172doc.php

12. Галущак М. “Потрібний живий ланцюг Львів–Луганськ”: інтерв’ю із істориком Олегом Павлишиним [Електронний ресурс] / Галущак М. // Історична правда – 2013. – 01.22. – Режим доступу :

http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/01/22/109449/

13. “Ланцюг Єднання” у січні 1990 року. Родинні фото [Електронний ресурс] // Історична правда – Режим доступу :

http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2013/01/23/109614/#12http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2013/01/23/109614/

14. Луцький М. Правовий аспект Акта злуки УНР та ЗУНР [Електронний ресурс] / Луцький М. // Науково-інформаційний вісник “Право”. – 2014. – № 9. – Режим доступу :

http://iful.at.ua/NIV-9-2014/6.pdfhttp://iful.at.ua/NIV-9-2014/6.pdf

 15. Сеньків М. Акт злуки УНР та ЗУНР – знакова подія української історії [Електронний ресурс] / Сеньків М. // СНУ імені Л.Українки. Історичні студії. – 2013. – Режим доступу :

http://esnuir.eenu.edu.ua/bitstream/123456789/6620/1/Senkiv.pdf

16. Скорич Л. Акт злуки 22 січня: передумови і наслідки [Електронний ресурс] / Скорич Л.  // Львівська політехніка. Історичні науки. – 2008. С. 97–101. –
Режим доступу :

http://vlp.com.ua/files/15_8.pdf

17. Соборна Україна: від ідеї до сьогодення [Електронний ресурс] // Електронна бібліотека НЮУ імені Я.Мудрого – Режим доступу :

http://library.nlu.edu.ua/index.php?option=com_k2&view=item&id=304:soborna-ukraina-vid-idei-do-sohodennia&Itemid=236

18. Тимченко Р. Акт злуки 22 січня 1919 р. та проблеми його реалізації (січень–листопад 1919 р.) [Електронний ресурс] / Р. Тимченко // Український історичний збірник – 2009. – Вип. 12. – С. 183–193. – Режим доступу : 

http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/10692/23-Tymchenko.pdf?sequence=1

19. Файзулін Я., Скальський В. Свято Злуки: унікальні фото від Інституту національної пам’яті [Електронний ресурс] / Файзулін Я., Скальський В. // Історична правда – Режим доступу :

http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2011/01/22/17352/#19

20. 1919: Петлюра приймає військовий парад. Фото і кінохронікальні матеріали [Електронний ресурс]  // – 2010. – 12.11. – Режим доступу :

http://www.istpravda.com.ua/videos/2010/11/12/4193/

 

Перелік науково-популярних і наукових публікацій, присвячених проголошенню незалежності Карпатської України (1939 рік):

21. Вегеш М. Велич і трагедія Карпатської України [Електронний ресурс] / Вегеш М. // Дзеркало Тижня – Режим доступу :

http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/velich_i_tragediya_karpatskoyi_ukrayini.html

22. Виступ прем'єр-міністра Карпатської України 15 березня 1939 року [Електронний ресурс] // Історична правда. – 15.03.2012 – Режим доступу :

http://www.istpravda.com.ua/articles/2012/03/15/76954/

23. В’ятрович В. Карпатська Україна та її армія у фотографіях Каленика Лисюка [Електронний ресурс] // Історична правда. – Режим доступу : 

 http://www.istpravda.com.ua/artefacts/4d7fe81ac60af/

24. Гаврош О. Батько Волошин [Електронний ресурс] / Гаврош О. // Український Тиждень. – 19.03.2010. – Режим доступу : 

http://stage.tyzhden.ua/History/3589

25. Гай-Нижник П. Архівні документи. Карпатська Україна (1938–1939 рр.)  [Електронний ресурс] / Павло Гай-Нижник. // Особистий сайт – Режим доступу :

http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/arhiv.karp.ukr.php

26. Документи органів влади Карпатської України. Електронний архів українського визвольного руху [Електронний ресурс] // Режим доступу :

http://avr.org.ua/index.php/ROZDILY_RES?idUpCat=149

27. До річниці проголошення Карпатської України в Інтернеті опублікували фото та документи очільників повстання [Електронний ресурс] // Історична правда. – 17.03.2015 – Режим доступу :

http://www.istpravda.com.ua/short/2015/03/17/147905/

28. Інтерв’ю Михайла Галущака з Романом Офіцинським “З Карпатської України для нас почалася Друга світова” [Електронний ресурс] // Історична правда. – 15.03.2013. – Режим доступу : 

http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/03/15/117613

29. Карпатська Україна [Електронний портал] // Режим доступу :

http://1939.in.ua/

30. Карпатська Україна [Електронний ресурс] // Сайт Українського інституту національної пам’яті. – Режим доступу :

http://www.memory.gov.ua/publication/karpatska-ukraina

31. Карпатська Україна – тріумф і трагедія одного дня (До 70-річчя з дня проголошення) [Електронний ресурс] // Радіо Свобода. – Режим доступу :

http://www.radiosvoboda.org/content/article/1509817.html

32. Онищук Я. Як знайшли масові поховання бійців Карпатської України [Електронний ресурс] / Онищук Я. // Історична правда. – 28.03.2011. – Режим доступу : 

http://www.istpravda.com.ua/research/2011/03/28/33661/

33. Офіцинський Р. З Карпатської України для нас почалася Друга світова [Електронний ресурс] // Історична правда. – Режим доступу :

http://www.istpravda.com.ua/articles/514318a85ab9f/

34. Пагіря О. Карпатська Україна у спогадах очевидців, 1938–1939 рр. [Електронний ресурс] // Режим доступу :

http://www.territoryterror.org.ua/uk/publications/details/?newsid=462

35. Пагіря О. Крути під Хустом [Електронний ресурс] / О. Пагіря. // Український Тиждень. –  19.03.2010.  – Режим доступу :

http://tyzhden.ua/History/3588

36. Пагіря О. Найбільша проблема Європи [Електронний ресурс] / О. Пагіря.  // Український Тиждень. – 27.03.2011. – Режим доступу :

http://tyzhden.ua/History/19366

37.Сацький П. На шляху до Другої світової: Перший віденський арбітраж [Електронний ресурс] / Сацький П. // Дзеркало Тижня. – 24.05.2013. – Режим доступу :

http://gazeta.dt.ua/history/na-shlyahu-do-drugoyi-svitovoyi-pershiy-videnskiy-arbitrazh-.html

38. Федака С. (За)карпатський вибір [Електронний ресурс] / Федака С. // Український Тиждень. – 19.03.2010. – Режим доступу :

http://stage.tyzhden.ua/History/3587

39. 1939: проголошення незалежності Карпатської України [Електронний ресурс] // Історична правда. – Режим доступу :

http://www.istpravda.com.ua/videos/2011/03/14/31517/

 

Перелік науково-популярних і наукових публікацій, присвячених тематиці проголошенню Акта відновлення Української державності (1941 рік):

40. Акт відновлення Української держави мав кілька редакцій [Електронний ресурс] // Історична правда. – 26.06.2015. –  Режим доступу :

http://zik.ua/news/2015/06/26/akt_vidnovlennya_ukrainskoi_derzhavy_u_1941mu_mav_kilka_redaktsiy__istorychna_pravda_602506

41. До 70-річчя проголошення Акту про відновлення Української Держави [Електронний ресурс] // 30.06.2011. – Режим доступу :

 http://oun-upa.forumy.eu/t84-topic

42. Забілий Р. Акт відновлення державності 30 червня. Як це було (ФОТО) [Електронний ресурс] / Забілий Р. // Історична правда. – 30.06.2011. –  Режим доступу :

http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/06/30/44396/

43. Снєгирьов Д. Акт відновлення України: роль в історії і сучасний зміст [Електронний ресурс] / Снєгирьов Д. // Історична правда. – 30.06.2015. – Режим доступу :

http://24tv.ua/ru/akt_vidnovlennya_ukrayini_rol_v_istoriyi_i_suchasniy_zmist_n589295

 44. Патриляк І.К. Акт 30 червня 1941 р. В кн.: Організація українських націоналістів і українська повстанська армія. Історичні нариси / В.В. Дзьобак, І.І. Ільюшин, Г.В. Касьянов, І.К. Патриляк та ін. [Електронний ресурс] // Київ : Наукова думка, 2005. – 494 с. – Режим доступу :

http://www.lucorg.com/UserFiles/File/Part%201.pdf

 

Перелік науково-популярних і наукових публікацій, присвячених тематиці проголошення незалежності України (1990-1991 роки):

45. Василенко В. Грудневий референдум як найвища форма легітимізації української державної незалежності [Електронний ресурс] / В. Василенко // Тиждень.ua – 01.12.2011. – Режим доступу :

http://tyzhden.ua/History/36621

46. В’ятрович В. Історія з грифом “Секретно”: останні дні імперії. 1991-ий в Україні очима КГБ [Електронний ресурс] / В. В’ятрович // ТСН –  11.11.2010. – Режим доступу :

http://tsn.ua/analitika/ostanni-dni-imperiyi-1991-y-ochima-kgb.html

47. Ісаюк О. Незалежність. Проголошена чи відновлена? [Електронний ресурс] / О. Ісаюк // Український інститут національної пам’яті. –  Режим доступу :

http://www.memory.gov.ua/news/nezalezhnist-progoloshena-chi-vidnovlena

48. Незалежність України має майже сторічну історію [Електронний ресурс] // Український інститут національної пам’яті. –  Режим доступу :

http://www.memory.gov.ua/news/nezalezhnist-ukraini-mae-maizhe-storichnu-istoriyu

49. Референдум за Незалежність 1 грудня 1991-го. Агітація і бюлетені [Електронний ресурс] // Історична правда. –  Режим доступу :

http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2012/12/1/102150/

50. Солодько П. Незалежність України: як воно було в 1991-му і як буде у 2021-му [Електронний ресурс] / Солодько П. // Історична правда. –   28.06.2011. – Режим доступу :

http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/06/28/44062/

51. У 1991 році відновили незалежність України, проголошену в 1918-му [Електронний ресурс] // Український інститут національної пам’яті. –  Режим доступу: http://www.memory.gov.ua/news/u-1991-rotsi-vidnovili-nezalezhnist-ukraini-progoloshenu-v-1918-mu-istoriki

52. Хоменко С. “Шановні бандерівці!..” Як Верховна Рада УРСР голосувала за Незалежність [Електронний ресурс] / Хоменко С. // Історична правда. – 23.08.2013 –  Режим доступу :

http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/08/23/135031/

53. 20 років референдуму на підтвердження Акту незалежності. Підсумки [Електронний ресурс] // Історична правда. –  01.12.2011. – Режим доступу :

http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/12/1/63565/


 

Додаток 2

 

Перелік Інтернет-посилань на нормативно-правові акти

 

  1. 1.                                  Четвертий Універсал Української Центральної Ради.  – Режим доступу:

http://www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?39#photo

2. Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської монархії, ухвалений Українською Національною Радою на засіданню 13 падолиста 1918 [Електронний ресурс] // Режим доступу :

http://www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?65#photo

3. Передвступний договір, заключений дня 1 грудня 1918 року в м. Фастові між Українською Народньою Республікою й Західно-Українською Народньою Республікою про маючу наступити злуку обох українських держав в одну державну одиницю[Електронний ресурс] // Режим доступу :

http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/n0011300-18

4. Універсал Директорії Української Народньої Республіки  про злуку з Західно-Українською Народною Республікою [Електронний ресурс] // Режим доступу :

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/n0004300-19

5. Конституційний закон. Ч. 1, прийнятий 15 березня 1939 р. на Соймі Карпатської України [Електронний ресурс] //Режим доступу :

http://litopys.org.ua/volosh/volosh45.htm

6. Актвідновлення Української Держави [Електронний ресурс] // Режим доступу :

http://likbez.org.ua/wp-content/uploads/2014/08/30-06-19412.jpg

7. Декларація про державний суверенітет України [Електронний ресурс] // Режим доступу :

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/55-12

8. Постанова Верховної Ради Української РСР “Про проголошення незалежності України” [Електронний ресурс] // Режим доступу :

http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1427-12

9. Постанова Верховної Ради України “Про проведення всеукраїнського референдуму в питанні про проголошення незалежності України” [Електронний ресурс] // Режим доступу :

http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1660-12

 

 

 

 

 

 

Додаток 3

Рекомендований перелік тематичних фільмів до Року Державності

 

Назва картини

Рік випуску

Режисер

Робоча група

Орієнтовний перелік документальних фільмів, які відображають події

Української революції 1917 – 1921 років

1.

“Акт Злуки: відтворення історичної правди”

2011

 

Тарас Каляндрук

Львівська державна телерадіокомпанія, Україна

2.

“Апельсинова долька”

2004

 

Ігор Кобрин

Студія “ТЕЛЕКОН”, Україна

3.

“Герої України. Крути. Перша Незалежність”

2014

 

Сніжана Потапчук

Національна телекомпанія, України

4.

“Київ. Епоха переворотів” (з циклу “Історії міста”)

2011

 

Віталій Загоруйко

т/с ГРАВІС, Україна

 

5.

“Легіон. Хроніка Української Галицької Армії 1918–1919”

2015

 

Тарас Химич

“Invert pictures”, Україна

6.

“Непрощені. Симон Петлюра”

2007

 

Віктор Шкурін

т/к 1+1, Україна

 

7.

“Обличчя купюри. Михайло Грушевський”

 

2008

Віталій Загоруйко, Сергій Братішко

т/к ТОНІС, Україна

 

8.

“Перший день”

2015

Назарій Шпільчак

“Terra Pictures”

9.

“Свято Злуки. Політика пам’яті”

2011

 

Олег Манчура

УТ-1, Україна

 

10.

“Українська революція. Втрачена держава”

2007

 

Сергій Братішко

т/к ТОНІС, Україна

 

11.

“Українська революція. За спогадами Всеволода Петріва”

2012–2013

 

Іван Канівець

KVIDEO, Україна

 

12.

“Холодний Яр. Воля України – або смерть!”

 

2014

 

Галина Химич

ВГО “Не будь байдужим!” та ТОВ “Диваки продакшн”, Україна

13.

“Хроніки української революції”

2008

 

Сергій Братішко

Національна телекомпанія України, Україна

Орієнтовний перелік документальних фільмів, які присвячені

проголошенню незалежності Карпатської України (1939 рік)

14.

“Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1919–1939”

2012

Тарас Химич

“Invert Pictures”, Україна

15.

“Собор на крові”

2006

Ігор Кобрин

“Телекон”, Україна

16.

“Історична правда з Вахтангом Кіпіані: Карпатська державність”

2014

 

Телеканал ZIK, Україна

17.

“Карпатська Україна. Альтернативні уроки історії”

2011

 

Рух “Не будь байдужим”, Україна

18.

“Карпатська Україна”

1942

Каленик Лисюк

http://1939.in.ua/video-2/trahedija-karpatskoji-ukrajiny-kalenyk-lysjuk-1939/

19.

“1939: Героїчна історія Карпатської України”

15.03.2015

Вахтанг Кіпіані

http://www.istpravda.com.ua/videos/2015/03/15/147861/

Орієнтовний перелік документальних фільмів, присвячених

здобуттю Україною незалежності

20.

“20 кроків до мрії. Крок 18. Проголошення незалежності України”

2011

Станіслав Дордік

Перший Національний, Україна

21.

“Україна. Становлення нації. Ч.4. Незалежність”

2008

Єжи Гофман

Студія “Зодіак”, Польща

22.

“Невідома Україна. Від дисидентства до незалежності”

1993

Ізяслав Стависький, Сергій Сніжний

Київнаукфільм, Україна

23.

“Невідома Україна. Повернута Самостійність”

1993

Анатолій Карась, Вітай Сегеда

Київнаукфільм, Україна

24.

“Незалежність. Силовий варіант”

2013

Марк Гресь, Сніжана Потапчук, Олександр Ковш

Студія документальних фільмів, Україна

25

“Нескорений”

2000

Олесь Янчук

України

26

“ОУН–УПА: війна на два фронти”

2006

Андрій Санченко

Україна, т/к НТН

 

27

“Сужба безпеки ОУН. Зачинені двері”

2012

Віталій Загоруйко

 

28

Серія 3 “Одна доба незалежності”.

Серія 6 “Політика доконаних фактів” з циклу “Собор на крові”

2006

 

 Ігор Кобрин

Україна, “Телекон”

 

 

29.

“Незалежність: український варіант”

2015

А. Нестеренко, А. Якимишин

ТРК “Львів”, Україна

30.

“Передвісники незалежності України”

2007

Віталій Загоруйко, Сергій Братішко

Тоніс, Україна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 4

Регламент проведення Оксфордських дебатів

 

1. Дебати організовує і проводить Голова. Він є нейтральною особою, тому не має права брати участі в дискусії.

2. Голові допомагає Секретар, котрий документує дебати та інформує виступаючого про те, скільки часу йому залишилося.

3. Перед дебатами учасники займають місця згідно з таким принципом:

праворуч – особи, що захищають тезу;

ліворуч – особи, що заперечують тезу;

у кінці залу, посередині – особи, котрі ще не визначалися (так зване “болото”).

4. Перші місця призначені для головних виступаючих.

5. Кожен виступаючий повинен розпочати виступ звертанням до особи, що проводить дискусію, словами: “Пане Голово...”.

6. Учасники дебатів повинні звертатися одне до одного, вживаючи форми “Пан/Пані”.

7. У дебатах по черзі виступають особи, що захищають тезу, і ті, що заперечують. Першою виступає особа, котра проголошує і захищає тезу. Наступні – обговорюють цю тезу, а останні підсумовують аргументи сторін. Далі слово надається виступаючому, який заперечує тезу.

8. Після головних виступів починаються дебати в залі. Кожен має право голосу (включно з головними виступаючими), подавши перед тим заявку з іменем і прізвищем Секретареві. Виступаючі по черзі представляють сторони, що підтримують і заперечують тезу. Розпочинає виступ той, що захищає тезу. Учасники мають по 3 хвилини, але головуючий може скоротити регламент цих виступів. Дебати тривають доти, доки є охочі виступити на захист даної сторони. Головуючий має право перервати дебати швидше, якщо вважатиме, що вони тривають занадто довго.

9. Особа, що отримала право голосу, підходить до трибуни і стає на відповідну сторону. Виступаючий не повинен далеко відходити від трибуни.

10. Учасники дебатів мають право задавати питання і подавати інформацію, встаючи з місця, поклавши ліву руку на голову, а праву підносячи догори зі словами: “Питання” або “Інформація”. Виступаючий має право прийняти або відкинути втручання за допомогою виразного жесту або слів “Прошу” чи “Ні, дякую”. Втручання не може бути довшим, ніж 2-3 речення.

11. Якщо втручання відкидається, особа, що зголосилася задати запитання чи надати інформацію, повинна без заперечення сісти.

12. Виступаючий і Голова мають право у будь-яку хвилину перервати втручання.

13. Виступаючі повинні чітко дотримуватися часу, призначеного для виступу. Після закінчення цього часу Голова має право перервати виступ.

14. Учасники дебатів можуть змінювати місця і залишати зал лише у перервах між виступами.

15. Голова заспокоює зал словами: “Тиша”. В окремих випадках Голова має право попросити учасників, які не дотримуються регламенту, залишити зал.

16. Після дебатів відбувається голосування всіх присутніх на захист обраної сторони. Голосуючі повинні оцінювати не тезу, а аргументи, представлені сторонами.

17. Ролі промовців під час Оксфордських дебатів

Оксфордські дебати складаються з двох частин. Протягом першої частини виступають основні промовці, визначені організаторами дебатів. Зазвичай їх є по четверо (інколи по п’ятеро) від кожної сторони. Промовці виступають по черзі, кожен чітко виконує роль.

 

Промовці з боку пропозиції.

І промовець відкриває дискусію. Його завдання – означити тезу, окреслити її, представити 3 (максимум 4) основні аргументи своєї сторони, частково обґрунтовуючи їх. Цей промовець має на виступ 6 хвилин. Його роль дуже важлива, оскільки всі наступні промовці (як зі сторони пропозиції, так і опозиції) повинні триматися визначеної ним тези.

ІІ промовець – його завданням є розвинути обґрунтування аргументів першого промовця і додати власні (максимум 3) нові аргументи, котрі пов’язані з попередніми. Він має на виступ 4 хвилини. Ця роль також не належить до складних.

ІІІ промовець заперечує аргументи другої сторони. Він не повинен наводити власні нові аргументи. Лише в крайньому випадку він може це зробити. Проте він повинен згадати усі аргументи противників і в міру можливостей заперечити їх або показати відсутність їх зв’язку з темою дискусії. На виступ він має 4 хвилини. Це найважча роль у дискусії, котра вимагає постійної уваги до аргументів противників і їх динамічного аналізу.

ІV промовець підсумовує аргументи своєї сторони. Він може (дуже коротко) згадати попередній виступ противника. Якщо попередній промовець з його сторони не виконав функції як належить, він повинен коротко згадати аргументи противників. Його основним завданням є все ж таки повторення і закріплення найважливіших аргументів, наведених його стороною, а також обґрунтування їх значення. Він не повинен наводити жодних нових аргументів. Ця роль не належить до важких, проте є дуже важливою, оскільки виступ саме цього промовця залишається в пам’яті слухачів. Промовець має 5 хвилин.

Промовці з боку опозиції.

І промовець має завдання звернутися до означення тези іншої сторони і представлення її власного розуміння, причому це не може бути цілком інше означення, а лише власне ставлення до представленого пропозицією значення тези. Потім промовець повинен представити та обґрунтувати 3 головні контраргументи до тези. На виступ він має 6 (8) хвилин. Його роль також не є важка, проте визначає подальшу стратегію його сторони.

ІІ, ІІІ та ІV промовці виконують завдання подібне до ІІ, ІІІ та ІV промовців з боку пропозиції

Коли в дебатах виступає по 5 промовців, то додатковий промовець знаходиться між ІІ і ІІІ. Його завдання є подібним до завдання ІІ промовця. Тоді час виступів можна дещо зменшити, аби не затягувати дебати, причому найбільше часу слід відвести першому промовцю. Запрошених гостей найчастіше розміщують на місцях ІІ і ІІІ (у варіантах і на 4 і на 5 осіб), щоб вони освоїлися в атмосфері дебатів під час виступу першого промовця, але останнє слово є підсумовуючим.

Додаток 5

Виборчий бюлетень для голосування на Референдумі 1 грудня 1991 року

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 6

 

Карта з результатами голосування за підтвердження Акта проголошення незалежності України на Референдумі 1 грудня 1991 року (у %)

 

 

 

 



[1] Оксфордські дебати – ефективний інтерактивний тренінг з формування толерантності та (в даному випадку) засвоєння й аналізу історичної інформації.

[2] Блок-схема – схематичне  викладення учнями історичної інформації (зазвичай – однієї теми або параграфа підручника) на одному розвороті зошита.

 

Виховна година

«Памяті героїв Небесної Сотні»

Мета: виховувати у дітей шанобливе ставлення до героїчного історичного минулого України, усвідомлення духовної єдності населення всіх регіонів України, виховання людяності, гідності, справедливості, толерантності; формування в учнів активної життєвої позиції, громадянського самовизначення, прагнення до самореалізації в Україні, розвивати почуття гордості за Україну, її історію та видатних людей.

ХІД ВИХОВНОЇ ГОДИНИ

Ведучий І.

Земля моя рідна – це моя Україна! Щасливі ми, щонародилися і живемо на чудовій, багатійземлі. Тут жили нашіпрадіди. Тут корінь роду українського, щосягаєсивоїдавнини, одвічнихдобрихтрадицій.

Ведучий ІІ.

 Тут ми робилисвоїперші кроки, відкривалинавколишнійсвіт. Тут нам упершезабриніли звуки рідноїмови, завдякиякій ми усвідомили самих себе. Тут ми навчилисявідповідатиусмішкою на усмішку, співчуттям на чужий біль.

ВедучийІ. 

 Збереглася давня легенда ще козацьких часів: коли на країну нападали вороги зі сходу і заходу, півдня і півночі, коли в нерівних боях полягли кращі захисники народу, на велику раду зібралися старі вожді, наймудріші книжники, сліпі кобзарі. "Щочинитидалі? – з болем і розпачемзапитуваливони. – Розбитінашіостанні полки, захоплені ворогами останніфортеці…” І тодіпіднялисянайдревнішіізкобзарів:

Ведучий ІІ

 - Неправда, - сказали вони, - останній полк ніколи не може бути розгромлений, останняфортецяніколи не здається! Боце те, що в душі кожного: наша дума, наша пісня, прадавнізвичаї і традиції. Їхможнавіддатилишедобровільно – але ми не віддамо, бо ми народ одвічний, потужний і життєдайний. Биті, знекровлені, палені й топтані, ми зновупіднімемося з руїн, ізпопелу, і зновувоскреснемо, розквітнемо, забуяємо!..

І справдилисяпророчі слова того кобзаря.

Ведучий І

Горнусьдо тебе, Україно

Горнусьдо тебе, Україно.

Як синдоматерігорнусь

За тебе, рідна і єдина

Щодня я Богові молюсь.

Молюсь за тебе, Україно,

І своїсиливіддаю,

Щобвідродитиізруїни

Наш дух і славу бойову.

Очистимоусіджерела,

Дніпро-Славутич оживе,

І заспіваєм: „Ще не вмерла

Україна наша і не вмре”

(Пісня «Вставай, мила моя вставай»,  гурт «Океан Ельзи»)

Ведучий ІІ

На шляху до незалежності український народ завжди приносив у жертву своїх найкращих синів і дочок. У цьому довгому списку стали і герої Небесної Сотні. Саме вони зуміли рішуче стати до боротьби із злом, заплативши за перемогу надвисоку ціну – власне життя.То чи може бути забутою кров героїв, пролита на вулицях Києва? Чи можемо ми, живі, забути невинно убієнних? Можлива лише одна відповідь – Ні!

(Перегляд відеофільму «Зима, що нас змінила. Небесна сотня»)

(Кліп  Ляпіса Трубецького «Воїни Світла»)

 

ВедучийІ

Ми з вами маємо всі підстави пишатися тим, що наша батьківщина мала славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо пережила найважчі випробування і не скорилася. Ми можемогордитисятим, щоУкраїнаніколи не поневолювалаінші народи, а лишезахищала себе відласих на чуже добро близьких та далеких сусідів.

Майдан та Революціягідності потрясли не тількиУкраїну, а й увесь світ. УкраїнапродемонструвалаЄвропі і всьомусвітові, щоукраїнці - міцна духом волелюбнанація, яка навчиласяповажати себе і яка зумілавідстоятисвійдемократичнийвибір. Майдан став   місцемправди і свободи, добра, дружби, братерства й гідності. Сьогодні на сходіточатьсякривавібої. Там вирішується доля і майбутнєУкраїни. Саме за це зараз в АТО воюють сини-герої. На полібитви – захисники, воїни. Давайте вшануємоїхнюпам’ять та пам’ятьвсіхзагиблих в АТО та героївНебесноїСотніхвилиноюмовчання.

 

(Запалити свічки памяті, перегляд відеокліпуТіани Роз «Мамо не плач»)

 

 

 

Методичні рекомендації щодо проведення Уроку ґендерної грамотності в загальноосвітніх навчальних закладах

 

Методичні рекомендації щодо проведення Уроку ґендерної грамотності в загальноосвітніх навчальних закладах

 

 

До підготовки та проведення уроку ґендерної грамотності доцільно залучити регіональні центри ґендерної рівності, педагогів-випускників міжнародних програм обмінів з ґендерних питань, представників органів державної влади та самоврядування, батьківських комітетів, дослідників, науковців, представників громадських організацій, які мають відповідний досвід тощо. Незалежно від того, з учнями яких класів проводитиметься урок ґендерної грамотності, педагог має володіти базовою інформацією, пов'язаною з питаннями рівності жінок і чоловіків, а також спиратися на законодавчі акти з питань забезпечення рівності громадян жіночої та чоловічої статей. Ключовими в контексті уроку є чотири поняття: «ґендер», «ґендерна рівність», «ґендерна рівноправність», «ґендерна поведінка».

Ключові поняття

Ґендер є окресленим набором характеристик у соціокультурному аспекті, що визначають соціальну поведінку жінок і чоловіків та стосунки між ними.

Ґендерна рівність – це рівні права та можливості жінок і чоловіків у суспільстві.

Ґендерна рівноправність – це рівне ставлення та оцінювання суспільством подібностей і відмінностей між жінкою та чоловіком і розрізнення ролей, які вони відграють.

Ґендерна поведінка – дії людини, зумовлені її чи його належністю до певної статі (манери, одяг, зачіска тощо).

У змісті уроку можуть бути висвітлені найрізноманітніші питання суспільства: взаємини в сім’ї чи на роботі, між людьми різних націй, культур чи релігій, проблеми ВІЛ-інфікованих чи людей з обмеженими можливостями, формування здорового способу життя, запобігання наркоманії, алкоголізму, торгівлі людьми; пригнічення та насильства в його різноманітних проявах. Пригніченими називають людей або групи, які в певному аспекті – статевому, расовому, національному, соціальному, культурному, політичному, економічному, сексуальному позбавлені свого права на діалог і повагу до себе, на існування у людському суспільстві на рівноправних засадах тощо.

Форму проведення даного уроку вчитель добирає, дотримуючись принципу оптимального добору форм, методів, засобів та прийомів роботи (година спілкування, зустріч, просвітницький (психологічний, валеологічний) тренінг, конкурсно-ігрова програма, гра-експрес, рольова гра, вікторина, колективна творча справа (КТС) (жива газета, свято-презентація, усний журнал та інше), колективне ігрове спілкування, турнір знавців, колаж, виставка творчих робіт, конкурс-інсценізація, форум-театр, агітаційні дійства, музичні феєрії, інтелектуальна гра).

Проведення Уроку гендерної рівності в інтерактивній формі може бути ефективним засобом подолання гендерних стереотипів а також формування й утвердження гендерної культури.

Рекомендуємо орієнтовну тематику Уроку ґендерної грамотності, сценарій проведення ігрової програми «Ми – різні, ми – рівні» та перелік рекомендованої літератури з питань формування гендерної культури особистості.

Орієнтовна тематика Уроку ґендерної грамотності 

  • «Абетка рівності»
  • «Ми – різні, ми – рівні »
  •  «Толерантність врятує світ»
  •  «Я – хлопчик, я – дівчинка»  
  • «Права та обов’язки кожного з нас»
  • «Небезпечні ґендерні стереотипи»
  • «Я захищаю себе від ґендерної дискримінації»
  • «Ґендерна роль у засобах масової інформації»
  • «Дерево рівності»
  • «Права людини і дискримінація»
  • «Я вибираю своє право на…»
  • «Я відстоюю свою позицію»
  • «Що нас об’єднує  і в чому ми – індивідуальності»
  • «У колі ґендерних ролей»
  • «Жінка і чоловік – дві половинки людства»
  • «Я + Ти + Ми»
  • «Школа рівних можливостей»
  • «Він і Вона»
  • «Ґендер і влада»

 

Ігрова програма "Ми – різні, ми – рівні"

Для учнів старшої школи

Олена Титаренко, заступник директора з організаційно-масовоїТема: Гендерні відносини як соціальне явище. Мотивація молоді на гендерно чуйну поведінку.

Проблема: низький рівень гендерної культури молоді, недостатній рівень поінформованості молоді з гендерних питань.

Мета:  надати молоді інформацію з гендерних питань, сформувати в учасників програми елементарні навички гендерної культури.

Технічні засоби: комп’ютер, мультимедійний проектор, екран, мікрофони, програвач для міні дисків, фотоапарат.

Реквізит для проведення ігор: ключі від авто, повзунки, дзеркало, відро для сміття, гаманець, ватман із зображенням людини певної професії (3 шт.), предмети побуту (віник, праска, швабра, електричний чайник, пульт від телевізора, тощо).

Вступ

Ведучий: Ігрова програма „Ми – різні, ми – рівні” – це спроба торкнутися проблеми створення в нашій країні ґендерно чуйного суспільства.

Ґендерна проблема є дуже актуальною проблемою сьогодення. Світове співтовариство піднялось на такий рівень самоусвідомлення і розвитку, коли історично вже склалися передумови для рівного і рівноправного ствердження жінки поряд і нарівні з чоловіком в усіх сферах соціального життя. Як пріоритетну та одну з найважливіших проблем сучасності цю проблему розглядає Організація Об'єднаних Націй (Спеціальна Сесія Генеральної Асамблеї ООН у червні 2000 року, Асамблея Тисячоліття ООН і триденний Самміт тисячоліття у вересні 2000 року). Рішення ООН були схвалені й українською делегацією: Україна як член ООН взяла на себе зобов'язання виконувати всі міжнародні документи з питань рівних прав і можливостей. Ось чому в 2005 році урядом було прийнято Закон України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”.

Брак ґендерної культури в нашому суспільстві свідчить про недостатню поінформованість, відсутність ґендерної освіти, і, як наслідок, порушення ґендерного балансу в сім'ї, у професійній сфері,  вполітиці.

Ми переконані, що обрана нами тема є своєчасною, серйозною, необхідною, і наша програма зможе виконати свою просвітницьку місію. У віці 15-16 років молоді люди вчаться будувати дорослі  взаємини між собою. Дуже важливо, щоб ні взаємини були ґендерно чуйними, гармонійними.

Ігрові та інтерактивні методики, які будуть використані в нашій програмі, дозволяють зробити цю тему легкою, цікавою для молоді, зроблять можливим яскраво продемонструвати деякі ґендерні стереотипи та переваги ґендерно збалансованої поведінки.

Хід ігрової програми

Програму веде дорослий ігротехнік (далі – Ведучий)

та двоє помічників – юні ігротехніки (далі – Ведучий 1, Ведучий 2) 

Ведучий: Представляємо ігрову програму «Ми – різні, ми – рівні». Головними дійовими особами цієї програми будуть вони.

Виходять Ведучі 1 та 2

Ведучий 1: Вони – хоробрі і сильні, рішучі і надійні, вони – наполегливі, відповідальні і симпатичні. Вони – чоловіки!

Ведуча 2: Вони – романтичні і привабливі, лагідні і турботливі, вони – чарівні, загадкові, пристрасні і працелюбні. Вони – жінки!

Ведучий 1: Вони схильні до ревнощів, самозакохані, вони іноді неохайні та дріб'язкові. Вони – чоловіки.

Ведуча 2: Вони – примхливі, манірні, часом – підступні, надто емоційні, і, як правило, не пунктуальні. Вони – жінки.

Ведучий: Так, вони різні. Але ж вони – рівні. І в них повинні бути рівні права і рівні можливості! А чи насправді права і можливості жінок і чоловіків у нашому суспільстві однакові? Чим і наскільки різняться чоловічий і жіночій світи?

Наразі ми поговоримо саме про це, і ви дізнаєтесь, що таке ґендер, ґендерні ролі, ґендерно-чуйні взаємини.

Ведучий 1: Ґендер – сучасна ідеологія рівності чоловіків та жінок.

Ведуча 2: Ґендерні взаємини – це взаємини, які існують між чоловіком і жінкою в соціальній сфері: у суспільстві, в сім’ї, професійній діяльності.

Ведучий: Саме про ґендерні ролі чоловіків і жінок наша ігрова програма. Ведучим цієї програми буду я – ….  Та мої помічники:

Ведучі називають свої імена

Ведучий 1:

Ведуча 2: …

Ведучий: ...а також цей екран.

Ведучі 1 та 2: Отже, увага на екран!

Ведучий: Зараз на цьому екрані ви побачите деякі життєві ситуації, в яких чоловіки і жінки виступають у типових для себе ролях. Ось наприклад (1-ий кадр). Знайома картинка?

Я хочу запропонувати вам, шановні хлопці та дівчата, наступну гру. Якщо ви особисто згодні у своєму реальному житті виконувати саме таку роль, яку зараз побачите на екрані, ви можете робити ось так:

Ведучі аплодують

 ...якщо ця роль вас не влаштовує, ви можете висловити своє незадоволення таким чином...

Ведучі тупотять ногами

Згодні? Тоді наступні кадри. Зауважу, що дівчата висловлюють своє ставлення до жіночих ролей, хлопці – до чоловічих.

На екрані демонструються 5 різноманітних кадрів, на яких зображено ситуації взаємин чоловіків і жінок у сім’ї  та на роботі

Глядачі, реагуючи на ситуації,  аплодують або тупотять

Ведучий: Отже, це був останній кадр, остання ситуація. Я дякую вам за те, що ви так активно і переконливо висловлювали своє ставлення до життєвих ситуацій.

Вочевидь, що багато хто із вас не згоден у своєму власному житті грати такі, досить традиційні, але не дуже привабливі чоловічі та жіночі ролі.

Ведучий 1: Ролі, що демонструють ґендерну нерівність.

Ведуча 2: Нерівні права і можливості чоловіків і жінок.

Ведучий: Давайте оплесками подякуємо один одному, бо ваша позиція щодо ґендерних ролей є дуже сучасною!

Ведучий 1: Адже сьогодні суспільство намагається позбутися застарілих стереотипів, щодо соціальної поведінки жінок і чоловіків.

Ведучий: Не зрозуміло? Давайте спробуємо з'ясувати дещо про стереотипи за допомогою гри.

Ведучий пропонує гру-естафету з предметами, в якій беруть участь 2 команди по 5 учасників: команда хлопців та команда дівчат. Гравці кожної команди отримують певний набір предметів (ключ від авто, повзунки, дзеркало, відро для сміття, гаманець). Ведучий розділяє ігровий майданчик на два умовних сектори – «жіночий» та «чоловічий». Якщо гравець вважає, що предмет, який він тримає в руках є суто .жіночим,  то він прямує до «жіночого» сектору, якщо ж  він гадає, що цим  предметом користуються переважно чоловіки, він повинен опинитися у «чоловічому» секторі. Після закінчення гри ведучий коментує результати, акцентуючи увагу глядачів на певних ґендерних стереотипах

Ведучий: Дякую гравцям і вболівальникам! Це був перший етап нашої гри. А зараз – увага! Шановні пані та панове! За хвилину ви станете свідками миттєвого позбавлення від ґендерних стереотипів за допомогою абсолютно достовірних фактів та обґрунтованих коментарів.

Отже, факти!

1. Швейцарські вчені провели експеримент. В одному з великих супермаркетів вони встановили дзеркало, в яке було вмонтовано приховану відеокамеру. Камера зафіксувала, що протягом дня уважно роздивилися себе у дзеркалі 428 жінок і... 735 чоловіків!

2. У нашій країні середній річний прибуток чоловіків на третину вищий за прибуток жінок, тобто чоловіки працюють на більш високооплачуваних робочих місцях.

3. Як правило, коли в родині народжується дитина, у декретну відпустку іде мати. А відповідно до законодавства України чоловіки також мають право на декретну відпустку. Факти свідчать, що сьогодні в Україні цим правом скористалися вже 3% чоловічого населення країни.

4. У сучасному світі стрімко зростає кількість жінок, які сідають за кермо автомобіля. Якщо 35 років тому в Україні лише 6% жінок мали права водія, то на сьогодні ця цифра збільшилася майже в п'ять разів.

Ведучий: І взагалі, є жінки, які набагато вправніше, ніж чоловіки, керують автомобілем. Давайте прямо зараз спробуємо в цьому переконатися.

Ведучий запрошує до гри хлопця і дівчину, які тримають у руках ключі від автомобіля. Гра на координацію рухів. Ведучий пропонує гравцям імітувати  рухи, що зазвичай робить водій, сідаючи в автомобіль та керуючи ним (вставити ключі, тиснути на педалі, пересувати крісло водія, слідкувати за ситуацією на дорозі, крутити кермо тощо). Гравці  починають робити першу дію, потім одночасно другу, третю, четверту і т.д.

Ведучий: Дякуємо нашим гравцям – вони продемонстрували, що і жінки, і чоловіки впевнено та надійно тримають кермо автомобіля.

Ведучий 1: До речі, в аварійні ситуації на дорозі частіше потрапляють водії-чоловіки, тому що жінки керують автомобілем обережніше.

Ведуча 2: Але статистика свідчить, що серед професійних водіїв представниць прекрасної статі лише 2%.

Ведучий: До речі, про чоловічі і жіночі професії. Саме на прикладі професійної діяльності можна легко помітити, як стираються ґендерні відмінності. Сьогодні багато жінок у бізнесі, політиці, а серед чоловіків – перукарі, візажисти.

Темі професій присвячена наша наступна гра.

Ведучий проводить гру, в якій беруть участь троє гравців. Вони по черзі «одягають» на себе плакат на якому зображено представника певної професії (кухар, балерина, шахтар...). Гравець не має можливості побачити малюнок на  плакаті. Він повинен здогадатися про «свою» професію, ставлячи ведучому запитання, на які той має право відповідати тільки «так» або «ні». Ведучий коментує хід ігри, повідомляє певні факти щодо чоловічих та жіночих професій

 Факти

1. Відомо, що шеф-кухарями ресторанів найчастіше працюють чоловіки, а в сім'ї готує, як правило, жінка.

2. Суто чоловічою є професія шахтаря. І насправді, у світі немає жодної жінки, яка б працювала в забої. Педагог, до речі, також чоловіча професія. Видатні педагоги – переважно чоловіки. Однак сьогодні у школах нашого міста працює лише 6% учителів-чоловіків, а серед вихователів дитячих садків немає жодного чоловіка.

Ведучий:  Нашу гру закінчено. Я прошу вас подякувати учасникам гри і підтримати їх бурхливими оплесками.

А зараз ми поговоримо про те, які ґендерні ролі грають чоловіки та жінки у своїх особистих стосунках.

Хочу зауважити, що в особистих взаєминах більшості хлопців і дівчат, на жаль, присутні певні стереотипи поведінки.

Ведуча 2: Якщо я познайомилась із хлопцем, і ми обмінялися номерами телефонів, чомусь вважається, що саме він повинен зателефонувати першим, а я можу тільки сидіти біля телефону і чекати, коли станеться ця знаменна  подія!

Ведучий 1: До речі, про знайомство. Хлопець, який на вулиці підходить до дівчини зі словами: «Не підкажете – котра година? А можна з вами познайомитися?» – цілком нормальна ситуація. А от якщо дівчина спробує так вчинити – реакція молодих людей може бути неоднозначною.

Ведучий: Дівчата, я прошу тих з вас, хто коли-небудь першими знайомився з хлопцями, підняти руки.

Коментар ведучого

Дякую. А тепер я прошу підняти руки хлопців, до яких дівчата першими підходили з пропозицією познайомитись.

Коментар ведучого

Ведучий 1: Вважається, що чоловіки більш стримані в своїх емоціях, більш послідовні і логічні...

Ведуча 2: ... а жінки схильні до демонстративної поведінки.

Ведучий: Давайте за допомогою двох ігор спробуємо довести, що це не зовсім так.

Ведучий запрошує на ігровий майданчик трьох хлопців і п’ятьох дівчат. Хлопцям пропонується гра з попередньою підготовкою: вони разом із помічниками залишають ігровий майданчик для того, щоб підготувати демонстрацію певних предметів побуту на імпровізованому подіумі

Ведучий: А поки наші майбутні моделі готуються до показу, ми переконаємося, чи справді словосполучення «жіноча логіка» можна вживати лише в іронічному контексті.

Дівчатам пропонується гра на вміння мислити логічно.

На екрані  з’являється ряд різноманітних зображень. Кожна дівчина обирає для себе власну картинку.

Завдання:  утворити логічний  ланцюжок, тобто кожна повинна довести, що спільного є між її картинкою та картинкою наступної учасниці гри. Ведучий коментує результати гри, доводячи, що дівчата мислять дуже логічно.

Ведучий: Це були наші дівчата, які чудово володіють навичками логічного мислення! А зараз – увага! На нашому ігровому подіумі початківці, але дуже перспективні моделі! Оплески!

На імпровізованому подіумі відбувається показ, в якому беруть участь виключно хлопці

Ведучий: Шалені оплески новоспеченим зіркам подіуму!...

Отже, ми переконалися, що насправді жінки не поступаються чоловікам в умінні логічно мислити, а чоловіки дуже впевнено і, до речі, із задоволенням почуваються на подіумі. Це ще раз доводить, що хоч ми – різні, але можливості в нас – рівні! Власне це і є останньою крапкою нашої програми.

Заключна частина

Ведучий 1: Отже, шановні пані та панове! Протягом останніх 30 хвилин ми побачили:

На екрані демонструються фотознімки, що були зроблені під час ігрової програми

(вони ілюструють слова ведучих) 

Ведуча 2: Що ви не завжди схвалюєте традиційний погляд на роль і місце чоловіків та жінок у суспільстві.

Ведучий 1: Що багатьом із вас вдалося позбавитися певних ґендерних стереотипів.

Ведуча 2: А дехто зробив спробу досягти ґендерної рівності у професійній діяльності.

Ведучий 1: І, нарешті, знайшлися дівчата, які змогли спростувати міф про «жіночу логіку».  А чоловіки яскраво довели, що вони здібні до проявів суперемоцій.

Ведуча 2: І на завершення...

Ведучий: А на завершення я хотів би запитати: чи переконалися ви у необхідності будувати між жінками та чоловіками ґендерно чуйні взаємини? Чи гадаєте ви, що права і можливості чоловіків та жінок повинні бути рівними? Якщо ваша відповідь «ТАК», ми хочемо почути гучні, бурхливі оплески! Чоловіки та жінки, безумовно, різні. Але вони також, безумовно, рівні. Вони рівні в правах бути такими, якими вони є. Вони рівні в праві мати те, що вони хочуть. Вони рівні в праві мріяти і здійснювати СВОЇ мрії. Дякуємо вам! До побачення!

 

Рекомендована література для організації системи виховної роботи з проблеми  "Формування гендерної культури особистості"

  1. Абетка рівності: Методичні рекомендації / Автор тексту: Павло Полянський. – Київ: Програма розвитку ООН в Україні, Представництво Європейської Комісії в Україні, 2007. – 13 с.  
  2. Баран Л. Реалізація ґендерного підходу в системі підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти // Післядипломна освіта в Україні. – 2003. – №3. – С.11- 12.
  3. Болотська О.А. Правові чинники ґендерного виховання жінок-лідерів // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2005.–  №4. – С. 52-57.
  4. Боришевський М. Національна ідея у соціально-психологічному контексті // Педагогічна газета . –  2006. –  №2. – С. 4.
  5. Вдовюк В., Рыков С. Гендерные исследования в педагогике // Высшее образование в России. – 2001. –  №4. – С. 110.
  6. Волович А. Основы этики и искуства общения // Воспитание школьников. – 2004. –  №7. – С. 28-30.
  7. Впровадження ґендерних підходів у діяльність органів виконавчої влади: Практичний посібник для державних службовців. – К.: К.І.С., 2004. – 180 с. ­­­­­­
  8. Впровадження ґендерного підходу в українсько-канадському проекті «Молодь за здоров’я-2» (з досвіду реалізації) / О.М. Балакірєва, Ю.М. Галустян, Н.Ф. Романова, Д.М. Дідкова-Фаворська. – К.: Укр. ін-т соціол. дослідж., 2005. – 48 с.
  9. Гендерна  експертиза Українського законодавства: громадські ініціативи: Проект. – Київ: Всеукраїнська громадська організація «Ліга 50/50», 2003. – 163 с.

10.  Гендерні паритети в умовах трансформації суспільства: Монографія / За заг. ред. Н.М. Оніщенко, Н.М. Пархоменко. – К.: ТОВ «Видавництво ”Юридична думка”», 2007. – 372 с. 

11.  Гендер: реалії та перспективи в Українському суспільстві. – Київ: НТУУ «КПІ», 2003.

12.  Гендерний підхід в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами: навчально-методичний комплекс з підготовки тренерів програми / Кол. авт.: Олійник  В.В., Даниленко Л.І. та ін. – К.: Логос, 2003. – 72 с.

13.  Говорун Т.В., Кравець В.П., Кікінеджі О.М. Гендерна психологія та педагогіка. Навчальна програма з інтегрованого курсу для вчителів та студентів вищих навчальних закладів зі спеціальностей «Психологія», «Соціальна педагогіка», «Соціальна робота». – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. – 56 с.

14.  Г'рабовська І.М. Суспільство ґендерної рівності як принцип
сучасної європейської демократії та українські реалії // Проблеми освіти. – Київ. –  2004. –  С. 54-163.  

15.  Громовий В. Гендер в освіті: Шведський та український погляди // Управління освітою. – 2005. – №20. – С. 5-8.

16.  Ґендерна рівність: у фарватері світових стандартів // Україна – ООН: 60 років разом. – К., 2006. – С. 27-28.       

17.  Державна програма з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року // http: // zakon 1. rada. gov. ua

18.  Исаева Т., Рожкова С. Высшая школа в гендерном ракурсе // Высшее образование в России. – 2005. –  №11. – С. 154-157.

19.  Кікінеджі О. Формування гендерної культури молоді: проблеми та перспективи // Шлях освіти. – 2004. –  № 1. – С. 27-28.

20.  Кікінеджі О.М., Кізь О.Б. Особливості ґендерної соціалізації депривованого юнацтва: Навчальний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга. – Богдан, 2004. – 176 с.                      

21.  Кобилянська Л.С. Проблеми ґендерної рівності: міжнародний
досвід, українські реалії // Проблеми освіти. –  Київ, 2004.–  С. 67-69.

22.  Королюк С. Управлінське спілкування: ґендерний підхід // Директор школи (Шкільний світ). – 2005.–  № 36. – С. 6-8.

23.  Корсак В.В. Ґендерна тема в освітній сфері // Управління школою (Основа). – 2004. – №7. – С. 16-20.

24.  Корсак К. До питання про гендерну культуру суспільства // Управління Освітою (Шкільний світ). – 2004. –  №7. – С. 4-5.

25.  Кузнєцова О. Ґендерна проблема в Україні (виховна година) // Завуч (Шкільний світ). –  2002. –  №7. – С. 12.

26.  Лянна Г.П., Говорун Т.В., Шкарпітко Н.О., Яременко Н.В. Формування ґендерної культури школярів: Навчально-методичні матеріали з ґендерного виховання. – Ірпінь, 2004. –  81 с.

27.  Мельник Т.М. Гендерна експертиза українського законодавства: сутність, необхідність та методологічні основи. – К.: Логос, 2001. – 46 с. 

28.  Мельник Т.М. Ґендер як компонент громадської думки // Проблеми
освіти. –  Київ. – 2004. – С. 82-93.

29.  Мельник Т. М. Міжнародний досвід ґендерних перетворень. – К.: Логос, 2004. – 320 с.

30.  Методичні рекомендації щодо ґендерних особливостей формування здорового способу життя молоді (для фахівців) / Укладач: Ю.М. Галустян. – Київ: Український інститут соціальних досліджень, 2005. – 27 с.

31.  Методичні рекомендації щодо проведення уроку ґендерної грамотності в загальноосвітніх навчальних закладах // Освіта України. – Вересень, 2007. – №66. – С. 5-7.

32.  Міжнародний досвід державного забезпечення рівності жінок та чоловіків: Матеріали міжнародної конференції (Київ, 30 червня – 1 липня 2003 р.) / За ред. О. Кузьміної. – Київ: Ліга, 2003. – 214 с.

33.  Надолинская Л.Н. Влияние гендерных стереотипов на воспитание и образование  // Педагогіка. – 2004. –  №5. – С. 30-34.

34.  Назаренко Г. Гендерні аспекти: сучасний вимір // Психолог (Шкільний світ). – 2005. –  №9. – С. 3-7.

35.  Олійник А.С. Конституційне законодавство України: Ґендерна експертиза. – К.: Логос, 2001. – 77 с.

36.  Пасічник М., Грищенко К. Методичні рекомендації щодо проведення ґендерно-правових експертиз. – К.: Програма розвитку ООН в Україні, 2007. – 27 с.

37.  Пащук В. Впровадження гендерної освіти // Директор школи (Шкільний світ). – 2006. –  №10-11. – С. 20-25.

38.   Ткалич М.Г. Ґендерна психологія: Програма лекційного курсу та плани семінарських занять для спеціальності «Психологія» / За наук. ред. Л.М. Карамушки. – К.: «Міленіум», 2004. –  44 с.

39.  Тренінги виховання ґендерної культури молоді // Соціальний працівник. – 2006. –  №7. – С. 25-29.

40.  Формування ґендерного паритету в контексті сучасних соціально-економічних перетворень: Матеріали міжнародної науково- практичної конференції (м. Київ, 5-7 грудня 2002 р.). – К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді; Український ін-т соціальних досліджень, 2002. – 222 с.

41.  Хомуленко Т., Сергєєва Л. Психологічне підґрунтя явища торгівлі жінками (аналіз у контексті ґендерної демократії) // Безпека життєдіяльності. – 2004. – №3. – С. 28-30.

42.  Цокур Д., Іванова І. Гендерне виховання – нормальна потреба сучасної освітньої системи // Директор школи (Укр.). – 2006. –  №6. – С. 6-13.

43.  Чекалина А.А. Гендерная психология: Учебное пособие. – М.: «Ось-89», 2006. – 256 с.  

44.  Чорна О. Виховання шанобливого ставлення до людей у школі-родині // Рідна школа. – 2006. –  №10. – С. 22-24.

 

Я – дівчинка, я – хлопчик, ми – рівні

Тема: Я – дівчинка, я – хлопчик, ми – рівні.

Мета: надати учням інформацію з гендерних питань в доступній для них  формі, показати , що дівчатка і хлопчики мають рівні права та рівні можливості на зрозумілих сюжетних лініях з використанням ігор та конкурсних завдань. Включити хлопчиків і дівчаток у спільну роботу, вчити їх співпрацювати творчо і злагоджено. Сприяти згуртуванню  дитячого колективу.                     Формувати навички колективізму, позитивне ставлення до протилежної статі. Виховувати почуття дружби, взаємоповаги.

Технічні засоби: мікрофон, програвач для міні-дисків, диск із записами.

Реквізит для проведення ігор: аркуші паперу, зелені і червоні олівці, набір для гри ( прищіпки для білизни, викрутки, серветки для пилу, цвяхи, відра для сміття, віники). 

Звучить пісня “З чого саме ... створені наші дівчатка...

                                           ... створені наші хлоп”ятка”

Наш  сьогоднішній урок незвичайний і розпочнемо ми його з того, що ви сядете за парти, де і з ким  вам схочеться.

Вже пролунав веселий дзвінок,

Всіх запросив на цікавий урок.

Ось і питання – на дошку дивись,

З нами своїми знаннями ділись.

                 - З яким настроєм прийшли на урок?

 

    ?    ?     ?           - Чого очікуєте від уроку?

        

                                                     -Що не хотіли б, аби відбулося?

 

- Чим ми будемо займатися під час уроку – здогадаєтесь, коли розшифруєте

піктограми.

 

                              дізнаєтесь про нове

                              міркування

                  висловлення власних думок

                              хвилинка любові

                              естафета дружби

                                    творча робота

                                ігри, конкурси

Щоб дізнатися, над чим працювати, треба кросворд хутчіш розв”язати.

 

 

 

М

И

Р

У

 

 

К

О

Н

В

Е

Н

Ц

І

Я

 

 

П

Р

А

В

О

 

 

 

З

А

К

О

Н

И

 

Д

І

В

Ч

А

Т

К

А

Ч

А

Р

І

В

Н

І

С

Т

Ь

 

 

 

Ж

И

Т

Т

Я

М

У

Ж

Н

І

С

Т

Ь

 

 

  1. Чого прагнуть люди у всьому світі? (миру)
  2. Угода, міжнародний договір з певних питань. (конвенція)
  3. Те, що ти можеш робити, те, у чому тобі не можна відмовити. (право)
  4. Загальні правила, закономірності, за якими живуть люди в суспільстві, державі. (закони)
  5. Станьмо ж разом, друзі, хлопчики й ...(дівчатка). (В.Дон)
  6. Риса, притаманна представницям жіночої статі. (чарівність)
  7. Що є найціннішим для людини? (життя)
  8. Що ми найбільше цінуємо в характері представників чоловічої статі.

                                                                                                                     (мужність)

Уважно подивіться на відповіді, відгадайте, яка тема нашого уроку? “Я – хлопчик, я – дівчинка, ми – рівні”.

Щоб урок був цікавим, проведемо  змагання (поділ на дві команди, кожна команда обирає капітана, назви команд записуються на дошці).

 

Гра “Встанови асоціацію”.

-Діти, з чим асоціюються у вас слова: “дівчинка”? (завдання для першої команди) , “хлопчик”? (завдання для другої команди).

Проаналізувати асоціації, зупинитися на тих, які є спільними для дівчаток і хлопчиків. Перемагає команда, у якої більше асоціацій. Команді переможців зараховується виграшний бал.

 

Учитель: Сьогодні ми поговоримо про рівність дівчат і хлопців, жінок і чоловіків, про стосунки між вами.

На початку уроку я дозволила вам пересісти по бажанню. Давайте проаналізуємо цю ситуацію. За першою партою сидять дівчинка з дівчинкою, за другою -  хлопчик з хлопчиком і т.д.

- Чому ви зробили такий вибір?

 

Гра “Мікрофон” (учні пояснюють свій вибір)

- Чому дівчаткам  нецікаво з хлопчиками?

- Чому хлопчики вважають дівчат нецікавими  співрозмовниками?

- Що ви вкладаєте в зміст слова “дружити”?

- Що означає “вміти дружити” і за що ми цінуємо друзів?

- Кого ми називаємо другом?

Зрозуміти відповідь на це запитання допоможе гра. Позмагайтеся, яка з двох команд за одну хвилину добере більше дієслів, щоб закінчити речення:

Друзі можуть разом ...

(Речення команди записують на дошці. Речення команди-переможниці доповнюються дієсловами другої команди так, щоб слова не повторювалися).

Ми переконалися, що друзями є ті, хто можуть разом робити найрізноманітніші справи, розважатися і відпочивати. І це ніяк не залежить від статі. Головне , щоб друзі довіряли одне одному, ділилися своїми думками, мріями, таємницями, покладалися одне на одного. Тож у дружбі і хлопці, і дівчата - рівні.

 

Гра “Мирилки”

Пропоную вам гру, яка допоможе вам навчитися “розрядити” будь-яку конфліктну ситуацію, встановити дружні відносини.

(Діти стають в коло (х-д-х-д), передають один одному м”яч і при цьому називають сусіда різними необразливими словами. Це можуть бути назви квітів, дерев, фруктів: “А ти - лимончик” або щось приємне: “Ти - моя радість”.

 

Учитель: людина – це найцінніший скарб матінки Природи. І кожен з нас є неповторною особистістю. Щоб усвідомити неповторність кожної особистості, людству знадобилося не одне тисячоліття. Давайте перенесемося у сиву давнину. (Читання нарисів “Слава” і “Гук” з книжки Сергія Плачинди “Міфи і легенди Давньої України”( К., “Спалах” ЛТД, 1997р., с.24-28), де у міфологічній формі переповідається про появу першої жінки і першого чоловіка на Землі).

Обговорення прочитаного.

- Як у міфах характеризується жінка? Чоловік? (учні доходять висновку, що з однаковою повагою).

- Як розподілені обов”язки між ними щодо праці та виховання дітей? (учні роблять висновок, що вони є умовними і рівними: за міфом жінка не лише народжує дітей і вміє доглядати за ними, а також розуміється на полюванні, вміє впорядковувати житло, вудити рибу; чоловік також наділений умінням “робити все, що доведеться, на Землі”.

 

Учитель: Нам пощастило жити в той час, коли на Землі діють закони, які оберігають людину, її життя та індивідуальність. Ми з вами – громадяни України. У нашій країні кожна людина, її життя та здоров”я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Так записано у Конституції України – Основному Законі нашої країни. А в 1991 році, коли Україна стала суверенною і незалежною державою, Президент нашої країни від імені України підписав Міжнародний договір – Конвенцію про права дитини. Цим самим Україна зобов”язалася створити умови, засоби і заходи, за допомогою яких забезпечити права і свободи дитини. Згідно з Конвенцією у 2001 році Верховна Рада України прийняла Закон “Про охорону дитинства”.

Одним з найважливіших прав дитини - є право на життя. Наша держава визнає право кожної дитини на  життя з моменту її народження, гарантує їй право на охорону здоров”я, кваліфіковану медичну допомогу, сприяє створенню умов для здорового розвитку, незалежно від того, дівчинка це чи хлопчик.

Гра “Перетворення”.

(Хлопчикам пропонується уявити себе дівчатками , а дівчаткам – хлопчиками).

- Заплющіть очі і уявіть, чим ви займаєтесь ( улюблені справи), як ви живете, про що думаєте, про що мрієте, чого вам хочеться. (Діти розповідають про свої враження).

Також з моменту свого народження кожна дитина, знову ж таки, і хлопчик, і дівчинка, має право на індивідуальність – власне ім”я й отримання громадянства. Для цього немовля реєструють (записують у державних документах його прізвище, ім”я  та по батькові, дату народження, імена батьків, місце, де дитина народилася). Дитина стає справжнім громадянином, а на підтвердження цього отримує свідоцтво про народження.

Отже, і в цьому праві дівчатка і хлопчики рівні.

До речі, ви помітили, що нерідко жінки й чоловіки мають співзвучні імена?

 

Гра “Що в імені твоєму?”

Давайте позмагаємося, яка з двох команд за 1 хв добере більшу кількість співзвучних імен. (Зарахування виграшного балу команді-переможниці).

І більш того, кожне ім”я  нібито передбачає певні риси характеру та однакову поведінку в схожих ситуаціях тих, хто їх  має.

Наприклад, Богдана і Богдан (“Богом дана(ий)”: милосердя, доброта, терпимість); Валентина і Валентин (“Здорова(ий) і сильна(ий): здорові серцем і сильні духом, на них тримається родина); Владислава і Владислав (“Та(той), хто володіє славою”: піклування за славу (добре ім”я) сім”ї, дітей); Ярослава і Ярослав (“Сильна(ий) славою”: енергійність у розв”язанні життєвих проблем дає успіх, повагу  і  славу серед людей”. (Учні доходять висновку, що дівчата й хлопці, жінки й чоловіки можуть мати й мають співзвучні імена, а також схожі риси, особливості та здібності, які не залежать від статі.

 

Гра “Карусель” (під музичний супровід).

( Учні утворюють два кола: хлопчики -  зовнішнє, дівчатка – внутрішнє. По команді вчителя обидва кола починають рухатися в протилежних напрямках під музику. По команді учасники зупиняються , повертаються обличчям один до одного, утворюють пари, беруться за руки, хлопчики запрошують дівчаток до танцю. “Таню, дозволь тебе запросити ...” Кружляють парами, доки  музика припиниться . Знову утворюють два кола , утворюються нові пари і т.д.)

Учитель: Кожна людина мріє жити поряд з рідними, близькими людьми. Кожній дитині надається право жити у сім”ї разом із батьками. Кожна дитина від народження і до повноліття перебуває у повноцінному сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові, розуміння та піклування незалежно від того, дівчинка це чи хлопчик.

(Учень читає  вірш Н.Чемерис “Що таке сім”я”)

Розкажу вам, друзі, я,

Що таке моя сім”я.

Разом дружно проживаєм

І пісні про це співаєм.

Люба матінка моя –

Як пишаюсь нею я!

В неї руки золотії,

Серцем кожного зігріє.

Тато сильний  і завзятий –

Він господар в нашій хаті.

Все майструє, все ладнає,

Бо до всього хист він має.

 

- Про кого вірш?

- Яких людей ми називаємо найдорожчими?

- Як автор вірша ставиться до членів своєї сім”ї?

- Розкажіть про ваші сім”ї?

- Яке значення мають жінки  в сім”ї?

- Яке значення  чоловіка в сім”ї? 

Гра “Не перерви ланцюжок”. Спробуйте одним словом розповісти про маму (про тата). Представники кожної команди по черзі підбирають слова: лагідна, добра тощо). Нагороду отримує та команда, яка не перервала  ланцюжок.

Отже, роль жінки в сім”ї  і чоловіка в сім”ї однаково важливі. Ми одразу між жінкою і чоловіком ставимо знак рівності.

Учитель: Говорячи про права ми не можемо не говорити про наші обов”язки перед найдорожчими , найріднішими для нас людьми. Ми повинні вчитися поважати тих, хто завжди дбає про нас, допомагає нам, піклується про нас.

-         А чи вміємо ми дбати про рідних?

-         Чи завжди хлопці і дівчата класу надають посильну допомогу батькам? Розкажіть , як ви допомагаєте?

-         Як розподілені домашні обов”язки між дівчатами (хлопцями)?

-         Чи є такі обов”язки, які ви вважаєте суто жіночими (суто чоловічими)?

Зараз ми це перевіримо у ході гри.

 

Гра “Помічники”.

(Для гри потрібно 6 хлопців з першої команди і 6 дівчат – з другої. Гравці кожної команди  отримують певний набір предметів, що символізує допомогу по господарству (прищіпка для білизни, викрутка, серветка для стирання пилу, цвях, віник, відро для сміття). Ігровий майданчик розділяється на два умовні сектори – “жіночий” та “чоловічий”. Якщо гравець вважає, що предмет, який він тримає в руках суто жіночий, то він прямує до жіночого сектору, якщо ж він гадає, що цим предметом користуються переважно чоловіки, він повинен опинитися у чоловічому . Після закінчення гри учитель коментує результати. При цьому учні доходять висновку, що розподілу обов”язків на винятково “жіночі” і “чоловічі” у родині не може бути. Спільна праця згуртовує батьків і дітей, є проявом взаємної підтримки і поваги.

 

Учитель: Дуже важливе і складне питання ми розглядаємо сьогодні. Бачу – ви трішки стомилися. Мабуть, час відпочити, тим паче ви маєте і таке право. Держави – учасниці Конвенції визнають право дитини на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх та розвагах, відповідних її вікові. І в цьому праві дівчатка і хлопчики також рівні.

Гра “Сороканіжка”.

(Учасники обох команд стають один за одним (х., д., х., д), тримаючись за талію попереднього. По команді вчителя починають виконувати різні     дії (рухатися вперед, присідати, підстрибувати на лівій нозі, проповзати під перепонами тощо). Головне завдання – не розірвати “сороканіжку”, зберегти її цілісність.

 

Давайте проведемо дослідження на тему “Одяг жінки, одяг чоловіка”

Завдання для першої команди – порівняти одяг наших прабабусь і прадідусів з сучасним.

Завдання для другої команди – порівняти одяг казкових героїв (принца, принцеси, короля, королеви) з сучасним.

Слово капітанам команд (діти роблять висновок, що в сучасному світі грані відмінностей в одязі жіночому й чоловічому стрімко стираються).

 

Тема наступного дослідження  - професії. Чи можемо ми чітко розмежувати їх на суто чоловічі  і суто жіночі.

Завдання для першої команди – за 1 хв назвати якомога більше чоловічих професій. Завдання для другої команди – жіночих.

(Аналіз відповідей учнів, в ході якого підводимо їх до розуміння того, як стираються  відмінності між чоловічими і жіночими професіями).

Учитель: Сьогодні багато жінок у бізнесі, політиці, а серед чоловіків – кулінари, перукарі, візажисти. Відомо, що шеф-кухарями ресторанів найчастіше працюють чоловіки, а в сім”ї готує  жінка. Педагог – суто чоловіча професія. Видатні педагоги – переважно чоловіки. Однак сьогодні у школах працює лише 6% учителів-чоловіків, а серед вихователів дитсадків – немає жодного.

У сучасному світі стрімко зростає кількість жінок, які сідають за кермо автомобіля. Якщо 35 років  тому лише 6% жінок мали права водія, то на сьогодні 30%. І , до речі, жінки вправніше, впевненіше, надійніше і значно обережніше , ніж чоловіки, керують автомобілем. В аварійні ситуації частіше потрапляють чоловіки.

Гра-пантоміма “Зобрази професію”.

( Гравці кожної команди по черзі пантомімою зображують представника певної професії, наприклад, кухар, балерина, водій тощо, а друга команда повинна здогадатися про кого йдеться).

В кінці гри діти роблять висновок, що відмінності між чоловічими і жіночими професіями умовні.

 

“Хвилинка любові”.

-Я запрошую всіх сісти зручніше, заплющити очі і згадати щось дуже приємне. Уявіть, як у вашій душі починають розквітати квіти. Спочатку вони були дуже маленькі, а зараз розкриваються і стають все більші. Вони білі, рожеві, жовті, сині, і ось ви – вже не ви, а квіти, чарівні, яскраві квіти, які випромінюють любов до близьких людей, до свого дому, країни, до всієї Землі. Любов до тих, хто поруч з вами.

 

Бліц-турнір.

-         Які риси найбільше подобаються в характері дівчат(жінок)?

-         Що ми найбільше цінуємо в характері хлопців(чоловіків)?

-         Що таке “жіночність”?

-         Як ви розумієте “мужність”?

-         Чи соромно дружити з дівчинкою?

-         Хлопчик образив дівчинку. Це свідчить про силу його характеру (мужність)?

Зараз подивимось, які ви є насправді. Запрошуємо взяти участь у ігровій естафеті.

 

“Естафета дружби”.

І етап. Гра “Семафор”.

- У кожного з вас червоний і зелений олівець. Я читаю репліки, а ви повинні підняти олівець того чи іншого кольору. За кожну правильну відповідь зараховуються бали.

  1. “Дай мені, будь ласка, шматочок хліба “, - звернувся хлопчик до однокласниці – чергової по їдальні.
  2.   “Дай мені, будь ласка, шматочок хліба” , - ледь чутно прошепотів Андрійко до чергової , щоб його не почули хлопці.
  3. “Олю, підійди до мене”, - покликав Олег.
  4. “Олю, підійди, будь ласка, до мене”, - покликав Олег.
  5. “Сідай”, - Дмитрик поступився місцем в автобусі Оленці.
  6. “Оленко, сідай, будь ласка”, - запропонував Дмитрик.
  7. “Дай списати домашню роботу з мови” , - попрохав Вітя Наталку.
  8. “Дай, будь ласка,  списати домашню роботу з мови” , - попрохав Вітя Наталку.
  9. “Давай допоможу”, - Ігор вихопив куртку із рук Яни.

 

Учитель: Ви чудово впоралися із завданням, чим показали, що в нашому класі склалися хороші відносини між хлопчиками і дівчатками. А чи заслуговуєте на звання “дружний клас” перевіримо у ході гри “Хор”.

 

ІІ етап. Гра “Хор”.

По команді вчителя учні хором починають співати пісню, наступна команда – замовкають. Нова команда -  знову продовжують співати. Головне – не збитися, після мовчання  - почати одночасно.

 

ІІІ етап. Гра “Симетричні малюнки”.

Вміння злагоджено співпрацювати в парах хлопчиків і дівчаток перевіримо в наступній грі. Участь беруть пари (х.,д.). Кожна пара на листі паперу по команді вчителя разом починає малювати один предмет (хлопчик -  зліва, дівчинка – справа) одночасно. Попередньо треба домовитись, яким кольором. Олівці ставлять одночасно в одну точку і проводять лінії в одному ритмі. (малюють ялинку і зірку).

 

ІУ етап. Експрес-анкета.

- Давайте створимо загальний, збірний портрет ідеального хлопчика та ідеальної дівчинки. Візьміть чистий аркуш паперу, підпишіть дві колонки “Риси дівчат”, “Риси хлопців”. Я називаю особисті якості , а ви заносите їх під порядковим номером в одну з двох колонок чи в обидві колонки, якщо вважаєте, що ця риса притаманна як хлопцеві, так і дівчині.

                        Особисті якості

  1. Життєрадісність;                         
  2. Доброзичливість;
  3. Турботливість;
  4. Довірливість;
  5. Ласкавість;
  6. Цілеспрямованість;
  7. Надійність;
  8. Відповідальність;
  9. Чуйність;
  10. Порядність;

 

  1. Самостійність;
  2. Скромність;
  3. Сміливість;
  4. Співчутливість;
  5. Працелюбність;
  6. Чесність;
  7. Готовність прийти на допомогу;
  8. Терплячість;
  9. Почуття гумору;
  10. Мудрість.

 

 

Учитель: Проаналізувавши ваші анкети, бачимо, що майже кожна з цих рис може бути притаманною і дівчаткам , і хлопчикам. Що ще раз , уже вкотре підтверджує , що дівчатка і хлопчики - рівні.

 

Підведення підсумків.

Наш урок-змагання підходить до кінця. Кожна з команд здобула велику кількість виграшних балів.

- Що вам  допомагало перемагати? (Згуртованість, дружба, тісна співпраця хлопчиків і дівчаток.)

Сьогодні на численних прикладах ви побачили, що дівчатка і хлопчики різні, але попри це – вони рівні. Рівні, бо дівчатка ні в чому не поступаються хлопчикам: ні у вмінні логічно мислити, ні у вмінні творчо працювати, співпрацювати і висловлювати свої думки. Вони такі ж спритні і вправні, такі ж кмітливі і вдумливі. Отже, вони заслуговують на повагу, як і всі жінки, які народжують дітей, доглядають за ними, вчать говорити, ходити, перуть, готують їжу, створюють затишок удома. Та ще й працюють так само, як чоловіки. Жінкам дуже нелегко в житті. Та якщо вони відчувають чоловічу підтримку, то можуть впоратися з усіма справами і залишатися ніжними, добрими, гарними і чарівними.

Ви зрозуміли, що надійний друг може бути і дівчинкою, і хлопчиком. Я думаю, що тепер наші дівчатка більше ніколи не будуть вважати хлопчиків нецікавими, а хлопчики ніколи не ображатимуть дівчаток, а навпаки будуть їх захищати. Ви всі переконалися, що існує багато справ, які можна, які необхідно, які цікаво робити разом. Лише разом і дівчаткам, і хлопчикам можна виступати єдиною командою. Лише разом і дівчатка, і хлопчики можуть стати сильною командою, девізом якої буде “Я – хлопчик, я – дівчинка, ми – рівні”.

 

 

 

 


 


СЦЕНАРІЙ
У нашій пам’яті вони назавжди залишились

 

 

Мета: вшанувати пам’ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Оформлення: Стіна пам’яті Небесної сотні (Прапор України, надписи «Герої не вмирають», «Сам не знаю, де погину…», список прізвищ героїв з фото), на підлозі надпис із маленьких свічок «Героям слава», стіл, на столі вишитий рушник, ікона Божої матері, свічка, квіти з чорною стрічкою.

(Звучить «Молитва за Україну», діти запалюють свічки для надпису «Героям Слава»)

Ведучий 1 Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна.
Ведучий 2 Її красою захоплювались поети, художники та композитори. Багата славетними іменами та подіями й українська історія. Нашими національними символами є прадавні першокнязі київські та їхні нащадки: княгиня Ольга, князі Святослав, Володимир Великий, Ярослав Мудрий, славний співець Боян, літописець Нестор, а в часи ближчі — славні козацькі гетьмани, кошові й полководці: Дмитро Вишневецький, Самійло Кішка, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький. Не можна не згадати українців,які боролися за незалежність та волю України:Бандера,Шухевич…
Вчитель: Всечесний отче,шановні вчителі, учні, запрошені! Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний час ХХІ століття.

Небесна сотня – безневинна жертва…
Бандитам не сховатись за хрестом
Отим хрестом, де їхня совість мертва
Зрікається і серцем і чолом…
У прощену неділю впала долу,
Простіть нас браття, миленькі, простіть…
За Україну – зранену і голу…
За Вас не впала і за Вас стоїть!

Учень 1 Українцю, поглянь, там побили жінок!
Глянь, вже люди ховаються в храмі!
Де таке ще траплялось, коли це було
Аж в такому нестерпному стані?..

Учень 2 Так чинили лиш варвари, злісні хани,
Лиш від них люди в церкві ховались.
А сьогодні – це власні привладні пани
Вже над нами так само знущались!”
Ведучий 2: Лінійку – реквієм, приурочену пам’яті Небесної сотні оголошую відкритою.
(Гімн України)
Ведучий 1 Ми вшановуємо пам’ять героїв України: Голодомор 1932-33рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни.

Мені наснилось, що вони зустрілись:
Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
“За що тебе? ” “За Україну, друже мій.”
Ти знаєш і мене за неї вбили,
Та це було вже років майже сто.
Тоді померли ми, щоб ви нам жили.
А вас вбивають… Вас тепер за що?”
“Ти пам’ятаєш, друже. Звісно, пам’ятаєш,
Як біло-біло в нас цвітуть сади.
І ти цей запах п’єш. І ти його вдихаєш …
Я б все віддав, щоб хоч на мить туди.”
“А я ще ввечері узяв дівча за руку
Й тихенько так до серця притулив.
Тоді не знав, що Бог уже розлуку
Навіки на землі нам присудив.

Під Крутами стояли ми стіною.
В очах не страх, а злість до ворогів.
Більшовики готовились до бою,
Я йшов на смерть… а жити так хотів.”
“Мені твій попіл стукав, брате, в груди.
Я вірменин, а теж Вкраїни – син.
Не мав у серці й крапельки облуди,
За те й убив мене проклятий поганин.”
… Мені наснилось, що вони зустрілись.
Убитий в Крутах й бородач Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
” За Україну нас вбивають, брате мій.”

Пісня

Старший брат…Так називали колись Росію… Знаєте в чому різниця між українцями та росіянами? Коли у них біда, ми плачемо разом з ними: ми плакали коли був Беслан, ми плакали коли зривали їхній вокзал, будинки, ми плакали, коли у них гинули мирні беззбройні люди, а коли у нас сталося лихо і почали гинути наші люди від рук криміналу, вони насміхались. Задорнов називав нас єврохохлами, вони обзивали салоїдами і хотіли, щоб «мочили» Майдан. Так ось: знаєте чому ми не хотіли під крило Росії, а хотіли в Європу? Тому,що в той час, коли гинули наші люди, Жириновський кричав,що пришле патронів, а Європа давала гуманітарну допомогу; в той час, коли Медвєдєв кричав,щоб президент не був ганчіркою – «треба душити Майдан», в той же час польські літаки відвозили до себе наших ранених. Тому ми і не хочемо до Росії, тому що вони вважають, що все вирішує сила фізична, а що таке сила духу їм невідомо. (Кліп: «Мы не будем братьями»)
Ведучий 1 : Ми хочемо в цивілізоване,європейське суспільство. Пройде декілька років, і всі позаздрять вільній, європейській Україні, і ми надіємось тоді у них хватить сили духу позбутися того, чого зараз позбуваємось ми.
Учень 6 Вірш: Рубають все : і душі і надії…
А насправді знаєте, чому в нас “забрали” Крим ,а тепер і далі рвуть на шматки нашу неньку – Україну ? Ми вам скажемо, чому.
Тому, що в цю секунду під моїм вікном (в центрі Дрогобича) з якоїсь тачки на всю вулицю валить дешева російська попса.
Тому що в Києві, коли я прошу в кафешці меню українською, на мене дивляться як на ідіота.
Тому, що “Піккардійська терція” і “Кому вниз”, напевне, жодного разу не виступали в Севастополі.
Тому, що в більшості міст шукати українську на FM-хвилях — все одно, що бавитись з револьвером у російську рулетку.
Тому, що навіть поважні, здавалося б, люди під час першої-ліпшої суперечки переходять на російські матюки.
Тому, що у нашій героїчній (в останні дні) армії всі команди виголошуються в кращому випадку відбірним суржиком, а військові терміни досі переважно російські.
Тому, що вишиванки ми одягаємо тільки на великі свята, натомість в моді три смужки і короткі пояси… ой, спідниці.
Тому, що пів країни не знає, що таке Вертеп.
Тому, що протягом останніх років 70% ефіру «Інтера» і ще з десятка “українських” каналів займають серіали пра любофь, бандітав і тяжолую жизнь в центрє Маскви, у супроводі (і то не завжди) неякісних українських субтитрів.
Тому, що “Рошен” — це конфєти, а “Хортиця” — водка.
Тому, що ми, Європа. Мусимо бути толєрантні.
Ведучий 1 І саме тут, сьогодні, скажемо «Люди, бережіть серця свої, щоб не стали каменем! Розбудуйте в душах Божий храм, щоб не повторити великий гріх!»
Ведучий 2 Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. Ось вони перед вами, Герої Небесної сотні.(слайди)
Учень 7

Вони співали “Ще не вмерла…” і вмирали…
Земля тремтіла, під ногами ж – твердь…
Їм янголи обличчя прикривали…
А ті під вибухи гранат ішли на смерть…

Де вбивці зуби свої скалили, як псини…
Озброєні, слиняві, до зубів…
Ніщо, собаки, проти вільної людини.
Ніщо, проти жертовних тих голів…

Хвости підбгали куці, скавуляки…
Собача шапка, ти ж на трьох цепах!…
Твої засланці безпородні – хамуляки.
Розбіглись в усі боки в дикий страх.

Людина люта, хоч душа не знала гніву.
На рідній тверді полягла святій.
Герої ж не вмирають! Вірять в диво!
Адже і ти – “пахан”, належиш їй!

Болюча правда на Дніпровій кручі…
Під плач сиріт, вдовиць і матерів…
Твій трон з мозолів людських, всемогучий –
В невинній крові, в Києві та у Одесі стлів…

Під схлипи люду Бог тебе розсудить…
За рвані руки, ноги і лоби…
Вкраїну люд від гноблення розбудить
Геройської, відважної доби!…

ПІСНЯ-кліп

 

«Мамо,не плач,я повернусь весною…»

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач.
Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

Ведучий 1: Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.
Вірш «Колись приїду до Києва..»

Колись я приїду до Києва з сином
Колись…Як цвістимуть каштани…
Під небом пройдемось високим і синім
Пройдемось ошатним Майданом…
*******
Торкнуся,припавши на мить на коліно
Гладкого новенького бруку…
Він все ще гарячий!Це так неймовірно!
Давай,приклади свою руку…
********
– То сонце нагріло!-і в сина усмішці
Шукатиму трохи розради…
– Ні,сину,не сонце…На цьому ось місці
Горіли колись барикади…
********
Людей,що піднялись на ці барикади,
Ніщо не могло подолати!
Ніякої сили не було у влади
Лиш страх,брудні гроші та грати…
*******

І люди боролись…І найсміливіші
Дивилися снайперу в дуло…
І лилася кров…Але найголовніше,-
Війни в Україні не було!
********
Ось там можна їх імена прочитати…
Я всіх називати не стану…
-А що там? Чому стільки квітів там,тату?
– Це стела героїв Майдану…
********
– Цікаво?… Навіщо туди позносили
Ці шини від автомобілів?
– Це замість вінків…Це тепер,ніби символ.
Це знаки для всіх зрозумілі…
********
Мій син промовчить і спитає останнє:
( Мов вітром холодним подуло!)
-Я все розумію…Одне лиш питання:
Чому тебе з ними не було?

Ведучий 1 : Якщо тебе справді засмучує ненависть у світі,не плач і не втрачай надії,а зроби щось,хай навіть маленьке!
Пісня
Ведучий 2 Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.
Ведучий 1 Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!
(Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача» ведучий запалює свічку і передає її учням по колу. Свічку передають з рук в руки )
Ведучий 1 Героям Майдану, впавшим за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.
(Хвилина мовчання)
Ведучий 2 Слово надається духовному наставнику школи отцю Ростиславу.
Ведучий 1 Лінійку-реквієм, приурочену пам’яті небесній сотні оголошую закритою.
Ведучий 2 А ми вам бажаємо всім світлих днів і нехай вам щастить. Дякуємо за увагу!(Пісня «Господи,помилуй нас»)

 

 

 

«Затверджую»

Директор школи_________Т.В.Таранова

«15» лютого 2016р.

 

План заходів

щодо проведення Дня вшанування подвигу учасників

Революції гідності й увічнення пам'яті Героїв Небесної Сотні

 

 

Назва заходу

Дата

Клас

Відповідальний

1

Лінійка-реквієм, присвячена пам’яті Героїв Небесної Сотні. Виконання Державного Гімну України

19.02.2016

о 8.00

1-11

Душенко О.А.

2

Хвилина мовчання

19.02.2016

о 8.15

1-11

Таранова Т.В.

3

Урок мужності «Зростаймо патріотами»

19.02.2016

6

Голікова В.В.

4

Урок  мужності «Герої не вмирають»

18.02.2016

7

Курочка В.М.

5

Класна година «Героями не народжуються, героями стають»

17.02.2016

8,11

.Швиголь О.М.

6

Години спілкування «Небесна Сотня. Герої, які змінили хід історії України»

18.02.2016

9,10

Нікітенко Н.В.

 

 

 

 

 

НАД КРУТАМИ – КРУКИ…

(Виховний захід, присвячений пам’яті героїв Крут) Ведучий: Пам’яті героїв Крут присвячується! Ведуча: 29 січня 1918 року в історії України з’явилася нова сторінка, щедро полита молодою кров’ю , назва якої – Крути! Ведучий: Крути – це великий перелом на межі двох століть. Ми вчитуємось у цю сторінку історії. Читаємо і не розуміємо: чому так сталось? Чому ніхто не помітив у той радісний час визволення України, що на нашу землю насувалась чорна тінь? Ведуча: А вороги України не спали. Більшовицька Москва проголошувала інтернаціональні гасла, а насправді готувала армію і зброю для війни з Україною. Ведучий: УКРАЇНО! Віки шуміли над тобою і забирали у народу не одну мирну днину: шматували тебе міжусобиці князів і нищили твою державність. Ведуча: Аркан на шию твоїм дітям закладали ординці татаро-монгольських ханів. Ведучий: Мечем і вогнем випалювали наш корінь польські пани, втоптували у гній рідну мову, гвалтували твою пісню. Запроторювали на Сибірську каторгу російські царі наймудріших і наймужніших синів і дочок. Морили лютим голодом у 20-30 роках, якого ще не знала людська цивілізація. Спопелями твою вроду в канцтаборах німецькі фашисти. За тебе помирали студенти – твій цвіт, Україно, в 1918 році. ЧИТЕЦЬ: Як сніги покриють землю Рядном білим, не забудь Спом’янути тую славу, Що лишилась нам з-під Крут. Триста юних, одчайдушних… Стократ більший був там враг – Не вступились, не подались, Всі лягли там на полях. Вічну славу здобували України біля Крут, Не забудь героїв триста, Спом’яни їх – не забудь! Ведуча: Світова історія знає багато жертв в ім’я ідей, але аналогічної Крутам не було. Ведучий: 29 січня 1918 року біля невеличкої станції Крути на Чернігівщині сталась трагедія, яка сколихала, пробудила всю Україну. У цей день жменька юнаків у нерівному бою віддала своє життя, але відстояла честь України… Цієї станції немає на картах України. Загубилась вона серед дрімучих борів на північний схід від України. Ведуча: Російську імперію 1917 року революційні події потрясали: відбувся державний переворот, імператор зрікся престолу і передав правління державою Тимчасовому буржуазному уряду. За владу в Петрограді боролися різні політичні сили. У листопаді її захопили більшовики на чолі з Леніном. Українські патріоти вирішили скористатися історичною нагодою і створити суверенну державу. 1917 – 1918 роки були дуже важкими для утвердження української державності. Дуже жорстока була боротьба за владу в Києві. Однак сподівання українців не були марними. У листопаді 1917 року було проголошено Українську Народну Республіку. Це видатна подія в історії українського народу. Більшовицька Росія не змогла змиритися зі створенням Української держави. Її становище ускладнювалось тим, що Центральна Рада, якій належала влада в Україні, зволікала з вирішення багатьох надзвичайно важливих, термінових питань. Саме цим скористались більшовики, щоб проголосити в Українській Народній Республіці радянську владу. Більшовики почали застосовувати великі військові сили і рушили до Києва… Ведучий: Що ближче було до Києва, то жорстокішою була боротьба. Зупинити ці сили було нікому. Саме тому на станцію Крути, яка була воротами до Києва, прибув нашвидкуруч зібраний загін юнаків під командуванням сотника Омельченка. Загін складався із гімназистів 6, 7, 8 класів. Саме вони і спробували перепинити шлях радянським військам. Ведуча: Запис до лав юних захисників Центральної ради відбувався добровільно. 15 січня 1918 року на зборах другої Української Ради імені Кирило-Мефодіївського братства студент гімназії Микола Тригуб зачарував гімназистів своєю патріотичністю: “ Вступайте до студенського курення закликаю лише тих, хто вірить в Україну і готовий за неї померти. Зберемось і вирушимо на фронт. Ось і все “. Ведучий: Студенти підходили до столу, записувалися до студентського куреня січових стрільців. 28 січня поїзд вирушив зі станції Київ і наступного дня прибув на станцію Крути. Їх було приблизно 300 чоловік. Це було переважно учні середніх шкіл, що ніколи не тримали у руках зброї і навіть не мали елементарної військової підготовки. Курінь одразу ж був розгорнений у лаву проти більшовицьких сил. Сміливо йшли юнаки на січ. У глибокому снігу, при морозі – 15 С , у своїх гімназистських шинелях залягли вони в сніг. Більшовики не зупинялися, хоч по них і був відкритий вогонь, вони відчували свою перевагу, бо їх було до 6-и тисяч бійців… ЧИТЕЦЬ. БАЛАДА ПРО КРУТИ То не чорне гайвороння над степом кружляє – Дика орда Муравйова грізно наступає. Щоб ворога зупинити, на станцію Крути Відправились добровольці – молоді рекрутим. Славних хлопців-добровольців зібралося триста, А дорога, наче доля, – коротка, терниста. Ой ви, Крути, ой ви, Крути, заступіть собою, Бо проллється кров юнача цілою рікою. Зима снігом замітає, січуть скоростріли. Щоб ворога зупинити, не вистачить сили. Вже набої закінчились, а довкола поле, Піднялись і в атаку кинулись соколи. Славних хлопців-добровольців підвелося триста. А дорога, наче доля, – коротка, терниста. Ой ви, Крути, ой ви, Крути, заступіть собою – Пролилася кров юнача цілою рікою. Не вернуться вже ніколи до рідної хати, Не зустріне, не пригорне заплакана мати. Постріляні, порубані, але незборимі Зосталися тут лежати сини України. Славних хлопців-добровольців загинуло триста, Бо така вже їхня доля – коротка, терниста. Ой ви, Крути, ой ви, Крути, вільного народу – Віддали життя герої за нашу свободу! Ведуча: Ось так опинилась молодь під Крутами, тими Крутами, що стали трагедією, рівночасно гордістю України. Юнаки не знали, яка сила-силенна більшовиків іде на них. Їх було 300 проти шеститисячної армії. Половина з них впало в бою, а половину забрали в полон, довго й жорстоко катували. Ведучий: Їх вишикували чотирикутником. З нелюдською люттю їх били прикладами, нагаями і просто кулаками. Та не впали вони на коліна, не просили пощади, помилування. Вони мужньо зустріли вирок суду. А він був такий: поранених відправити до Харкова, а решту – розстріляти. Ведуча: 27 засуджених стали в ряд. Наближались страшна хвилина. Але скалічені юнаки перед обличчям смерті не занепали духом. Учень сьомого класу гімназії Григорій Папський сильним голосом починає співати: “ Ще не вмерла Україна “. Всі товариші підхоплюють. І пісня дужчає, спів лине по всій Україні. Ведучий: Дивним способом урятувалися поранені, яких доставили до Харкова. Лікарі-українці допомогли їм втекти з лазарету, інакше не минула б їх доля товаришів. Видно, для того їх порятував Господь, щоб через них дійшла до нас правда про мученицьку смерть юних героїв. Ведуча: А ворог уже лютував у Києві. Лише за 10 днів свого панування в місті більшовики розстріляли 5 тисяч людей. 200 українських гімназистів знищили за те, що вони були записані в бойовий курінь і вільне козацтво. Розстріляли і тих, хто не хотів вступати до радянського війська. Ведучий: Розстрілювали за те, що розмовляли українською мовою, за пісню українську, навіть за сорочку-вишиванку можна було кулю дістати. Гинула молодь України, її цвіт, її надія. ЧИТЕЦЬ. Виряжала мати сина під Крути із дому, Розчесала йому кудрі понад головою: ◾Іди, іди, мій синочку! В бою не вагайся! Як побореш воріженьків, додому вертайся. ◾Іду, іду, моя мати, чиню твою волю, А ти, мамо, молись Богу, щоб вернувсь додому. Ждала, ждала мати сина, під Крути ходила, Поміж вбитими шукала найменшого сина. Як знайшла поміж тілами голівоньку сина, Положила на коліна – та й заголосила: ◾Люлі, люлі, мій синочку… А я твоя мати. Тебе вбили воріженьки! Москалі прокляті! Ведуча: Тільки-но більшовики залишили Крути, селяни з довколишніх сіл познаходили тіла розстріляних. Їхніх очей не було вкрито за давнім звичаєм червоною китайкою. Ворог кинув їх на поталу дикій звірині та хижим крукам. Селяни зібрали їхні тіла, поховали за християнським звичаєм. На могилі поставили хрест. Ведучий: Загинув увесь студентський курінь. Загинули юнаки славною смертю, смертю героїв, віддавши своє молоде життя за Україну, показавши,що воля українського народу за визволення є твердою і непереможною. Вони стримали, хоч і ненадовго, захоплення ворогом Києва. Після повернення Центральної ради 19 березня 1918 року до Києва М. Грушевський запропонував вшанувати пам’ять стрільців студентського куреня та промовив над могилою: “ Для Вас ця могила навіки залишається полум’ям віри… Діти України… вона буде тим дзвоном… що не дасть спинитись… не дасть забути… Будьте певні, шановні герої, що ваша смерть недаремна. Вона жива і житиме довіку – вільна самостійна Україна! “ ЧИТЕЦЬ. Між горами в лісі сумують смереки, Шумлять молоді ясени, В окопах глибоких, в могилах високих Лежать України сини. Несіть їм, дівчата, і сльози, і квіти, Нарвіть, юнаки, сон-трави, Вони теж хотіли кохати і жити Були молодими, як ви. Нелегко їм було у землю лягати Тоді, як горіла вона, І нині їм тяжко під нею лежати, Хоч квітне вже волі весна. Віддайте хвалу їм, віддайте їм шану За муки, за кров пресвяту. Любіть Україну, Вітчизну кохану – Не тільки в піснях і цвіту. Любіть і відгоньте від неї злі сили, З якої б не йшли сторони, Любіть її так, як повстанці любили, І так бороніть, як вони. Моя Україно, живи для краси, Для слави, для щастя і долі. Ніколи ні в кого хлібів не проси, Будь вільна, як вітер у полі. Довіку її не скують ланцюги І наміри люті ворожі. Стоять її вірні сини навкруги З шаблями в руках насторожі. Вони присягають на вірних шаблях І жити, і вмерти з тобою, І рідні знамена за тебе в боях Ніколи не вкрит ганьбою. Ведучий: 94 років тому 300 “мучнів українських” пішло в безсмертя. Юнаки-герої показали приклад мужності, відданості і незборимості духу. Герої не вмирають. Вони живуть у пам’яті і справах наступних поколінь. Сьогодні у цій залі зібралися ті, кому не байдужа пам’ять про героїв Крутів. Тож вшануймо пам’ять полеглих хвилиною мовчання. ХВИЛИНА МОВЧАННЯ. ЧИТЕЦЬ. Ви за свободу гинули без скарги, Серед потоків і руїн. Вічна Вам пам’ять, Вічна Вам слава І наш доземний уклін. Ви не просили в ворога пощади, Не пригинали колін, Вічна Вам пам’ять, Вічна Вам слава І наш доземний уклін. Ваші могили знані й незнані, Волі народної дзвін. Вічна Вам пам’ять, Вічна Вам слава І наш доземний уклін. Ведуча: Так , як ваші ровесники стали на захист України в нерівному бою 94 років тому, станьте на мирну битву за Україну. Заспіваймо ж, як і герої Крут, наш гімн “ Ще не вмерла Україна “. Звучить Гімн України. ЧИТЕЦЬ. Любіть Украну, як вірні сини, Віддати життя їй готові, Як юні сини, що життя віддали Під Крутами всі, як герої. ДО НАСТУПНИХ ЗУСТРІЧІВ!!!

 

День Соборності України – свято, що відзначається щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, що відбулося 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві.

Йому передувало підписання (22 січня 1918 р.) Четвертого універсалу Центральної Ради, яким Українську Народну Республіку проголошено суверенною і незалежною державою. Західно-Українську Народну Республіку було проголошено в листопаді 1918 року. Процес об’єднання України завершився 22 січня 1919 року. 

Сьогодні, після двох десятків років Незалежності, проблема соборності України є, на жаль, не менш актуальною. І це, напевне, перше, що я не можу пробачити сучасним українським політикам. Культурні та ментальні відмінності між українцями Сходу й Заходу існували завжди, вони отримали назву "синдром Збруча", однак завжди наші співвітчизники прагли єдності. Акт возз’єднання УНР та ЗУНР – історичний факт, який показав безсилля будь-яких спроб роз’єднати український народ, протиставити українців один одному. 

На полях Першої світової війни відбувалося братання Українських січових стрільців, що воювали у складі війська Австро-Угорщини, та українців-вояків армії Російської імперії. Згодом усвідомлена необхідність єдності змусила українські західні регіони до проголошення самостійності з метою возз’єднання з Українською Народною Республікою. 

21 січня 1990 року жителі багатьох населених пунктів по дорозі між Києвом і Львовом утворили живий ланцюг, відзначивши цю історичну дату. Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року. 

 

 

 

9 листопада 2015 року - в школі пройшла лінійка до "Дня всеукраїнської писемності та мови"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Свято до дня святого Миколая (сценарій).

2. Презентація "Презентую тебе, Україно!"

http://www.fayloobmennik.net/3385697

3. Виховна година "Сто чудес України" (розробка заходу, презентація) http://www.fayloobmennik.net/3385684

 

 

 


 

 

Виховний захід   “Сто чудес України”

  

 

Різні в світі є країни,

Різні люди є на світі,

Різні гори, полонини,

Різні трави, різні квіти.

              А в нас усіх одна країна,

              Найрідніша нам усім.

              То прекрасна Україна,

              Нашого народу дім.

Умови гри:

У грі беруть участь дві команди по 4 учні.

 Як справжні патріоти, вони доведуть, що державі потрібні високоінтелектуальні громадяни, тому їм пропонується пройти такі тури:

Тури гри:

  • Географія України.
    • Історичний.
    • Літературний.
    • Народознавчий.
    • Поліглот.

Умови гри:

 Команди отримують по черзі запитання, якщо команда не знає відповіді або дала неправильну відповідь, то відповідає інша команда.

Кожна правильна відповідь – 1 бал.

 

Тур І: Географія України.

 

Моя Україна – широкі простори:

Поля і левади, долини і гори…

Красива, до болю рідна земля –

Для мене єдина колиско моя …

 

   У цьому турі наші гравці покажуть свої знання з географії України.

Столиця України.

Київ

2. Найбільша річка України.

Дніпро

3. Найвища гора.

Говерла

4. Крайня східна область.

Луганська

5. Крайня західна область.

Закарпатська

6. Козацька столиця.

Чигирин

7. Міста, які названі на честь великих українців.

Хмельницький, Івано-Франківськ, Кіровоград, …

8. Які гірські маси ви є на території України?

Карпати, Кримські гори

9. Моря, що омивають береги України.

Азовське, Чорне

10. Яке місто в Харківській області має солодку назву?

Ізюм

11. Назви міст, що складаються з двох слів.

Біла Церква, Кривий Ріг, …

12. Яке місто нашої країни омивається обома його морями?

Керч

Тур ІІ: Історія України 

   У кожного народу є своя історія. Є вона і в нашої держави. Кожний справжній громадянин своєї країни повинен знати історію батьківщини. Наступний тур нашої гри – історичний.

         Історія наша – це є пам`ять народу, 
Що приходить до нас із далеких часів 
І письменні мужі із чернецького роду 
Це ж писали для нас, для прийдешніх віків. 

1. Хто такі козаки?

Вільні військові люди

2. В якому році Україна стала незалежною державою?

1991

3. Хто такий Богдан Хмельницький?

Гетьман

4. Як звали київського князя, що приніс до Київської Русі православ’я?

Володимир

5. Корона Великих князів.

Шапка Мономаха

6. Перший президент сучасної України.

Леонід Кравчук

7. Столиця Української РСР із 1918 по 1934 р.?

Харків

8. Український національний герой, що оголосив повстання козаків у середині XVII ст.

Б.Хмельницький

9. З якої мови прийшло слово “козак”?

Тюркської

10. Як називалося наймогутніше державне утворення на території сучасної України?

Київська Русь

11. Як називалась головна база козаків на Дніпрі?

Запорозька Січ

12. Які грецькі міста існували на території Криму?

Херсонес, Ольвія

Підсумок  2-х турів 

    Поки журі підводить підсумки двох турів – музична пауза.

Тур ІІІ: Літературний 

 Література відображає та зберігає  знання й культуру народу.

Перевіримо знання наших гравців з літератури.

1.Назвіть українські народні казки, в яких головні герої – тварини.

“Лисичка-сестричка і Вовк-панібрат”, Коза-дереза”, “Рукавичка”, …

2. Усім відомий український мультфільм “Вовк та пес”. Яка українська народна казка покладена в основу цього мультфільму?

“Сірко”

3. Хто автор слів гімну України?

Павло Чубинський

4. Яка мова є державною в Україні?

Українська

5. Хто автор поезій “Васильки”, “Любіть Україну”?

Володимир Сосюра 

6. Назвіть автора творів “Лис Микита”, “Захар Беркут”.

Іван Франко

7. В якому році вперше було видано “Кобзар” Т.Г.Шевченка?

1840

8. З якої казки загадка: “Що в світі найситніше, наймиліше, найпрудкіше?”.

“Мудра дівчина”

  1. Продовжити приказку: Слово – не полова, язик …

… не помело

10. Продовжити приказку: Вола в’яжуть мотуззям, а людину …

… словом

11. Продовжити приказку:  Шабля ранить голову, а слово …

… душу

12. Продовжити приказку: Від теплого слова і лід …

… розмерзає

13. Продовжити приказку: Хто мовчить, той двох …

… навчить

14. Продовжити приказку: Дурний язик голові не …

… приятель

 

Тур ІV: Народознавчий 

   Традиції - це елементи культури, що передаються від покоління до покоління і зберігаються протягом тривалого часу.

    В наступному турі нашим гравцям треба продемонстувати знання традицій нашого народу.

1. Головна страва на Різдво.

Кутя

2. Символ життя, який готується на Пасху.

Писанка

3. Як називають переддень Різдва?

Свят Вечір

4. Скільки страв повинно бути на столі у Свят Вечір?

12

5. Що означає в перекладі з давньогрецької слово “вертеп”?

Печера

6. Традиційна перша українська страва?

Борщ

7. Щоденний головний убір дівчини?

Стрічка

8. Вишитий чоловічий одяг.

Сорочка

9. Спосіб прикрашання одягу та предметів побуту.

Вишивка

10.  "Летіли бджілоньки через сад вишневий, Рано, Рано!

Побачили бджоли три намітки в полі,

Що перша намітка — вишивана шовком,

А друга намітка — поснована шовком,

А третя намітка — понизана шовком".

Що таке намітка?

Жіночий головний убір

11. Знак цнотливої дівчини.

Вінок

12. Що означає зелена стрічка у вінку?

Краса та молодість

Підсумок  2-х турів 

    Поки журі підводить підсумки двох турів – поетична пауза.

 

Тур VПоліглот 

   Переходимо до останнього туру нашої гри “Поліглот”.

    Учасникам потрібно показати знання не з однієї , а з кількох мов. Враховується швидкість виконання завдання командами.

 

Галстук –

Носки –

Неделя –

Преподаватель –

Дом –

Зонтик –

Отец –

Июль –

Утро –

Бумага –

Утюг –

Вилка –

Учебник –

Подросток -

 

School –

City –

Tree –

Training –

River –

Frost –

 Sport –

Train –

Boy –

Paper –

Wardrobe –

Picture -

 

 Галстук – краватка

Носки – шкарпетки

Неделя – тиждень

Преподаватель – викладач

Дом – будинок

Зонтик – парасолька

Отец – батько

Июль – липень

Утро – ранок

Бумага – папір

Утюг – праска

Вилка – виделка

Учебник – підручник

Подросток – підліток

 

School – школа

City – місто

Tree – дерево

River – річка

Training – навчання

Frost - мороз

Sport – спорт

Train – потяг

Boy – хлопчик

Paper – папір

Wardrobe – шафа

Picture - картина

 

Підведення підсумків гри.

 Слово надається журі для підведення підсумків гри та визначення переможців.

 

   Тур VПоліглот 

 

Галстук –

Носки –

Неделя –

Преподаватель –

Дом –

Зонтик –

Отец –

Июль –

Утро –

Бумага –

Утюг –

Вилка –

Учебник –

Подросток -

 

School –

City –

Tree –

Training –

River –

Frost –

 Sport –

Train –

Boy –

Paper –

Wardrobe –

Picture -

 

 

 


 

Свято до дня святого Миколая

9 грудня відбулося свято для учнів 1-8 класів до дня святого Миколая. У підготовці свята брали участь учні 5 та 10 класів. Святий Миколай приніс учням солодкі подарунки.

 

Ой хто, хто Миколая любить

(розробка виховного заходу)

 

Ведуча. За вікном сніжок летить,
                 Вітром завіває,
                 Тож спішіть усі до нас
                 На свято Миколая!
Ведучий.  Все затихло на дворі,

                    Сяють зорі угорі,

                    Всі чекають-виглядають

                    Чудотворця Миколая.

                    Але щось він забарився.

                   Може, в небі заблудився?

                   В нього клопотів багато,

                   Бо заходить в кожну хату.

                   Все, що в нього в торбі є, -

                   Чемним дітям роздає.

(Чути шум)

Ведуча.  Що там за шум?

                  Що там за гам?

(Вибігає Баба Яга з торбою і мітлою)

Баба Яга. Ага!Ага! Я - Баба Яга!

                    Сьогодні мені не спиться,

                     щось прикре сниться.

                    Я і кави не пила, й забагато не їла,

                    Але чує я, чую,

                    Що у ніч цю глухую

                    Щось відбудеться.

          А! То ж діти усюди

          Нині ждуть Миколая.

          Ні, не хочу, не хочу!

          Як би їх заморочить?

          Бо, як я пригадаю, - янголята літають,

         Крильми вітер здіймають!

         А чорти, а чорти, мої любі брати,

         Підібгавши хвоти, як побиті коти,

         Геть утікають!

         Це вже зовсім не діло!

 (Кличе)       Гей, чорти, мої брати!

                     Де ви? Агов!

                    Сюди йдіть!

(Вибігають два чорти)

Баба Яга. То ви, мої брати? (розглядає)

1-й чорт. Так. Я - Антипко.

2-й чорт. А я - Пилипко.

(Баба Яга підбігає до чортів)

Баба Яга. Рідненькі мої!

(Танок Баби Яги та чортів "Пісенька Баби Яги")

 1-й чорт. Ну,а я,Антипко бідний,

Щоби стати чортом гідним,

Цілий день з дітьми гасаю

І на збитки намовляю

Всі гріхи до книжки пишу,Ніц ангелам не залишу.

Тож сваріться,любі діти,

В пеклі будете горіти...

2-й чорт.Діточок ось цих ми

Всіх завжди пильнуєм,

Як діло зроблять злеє

Всіх собі нотуєм.

1-й чорт.А такі бувають,

 Що брехати люблять

Старших не шанують,

Все собі пустують.

2-й чорт.Для них пекло вже готово,

Сковорідка там здорова.

Кайданами закуємо,

І з собою заберемо.

1-й чорт.Там ви будете горіти

І помалу тліти-мліти.

Подарунки Миколая

Не побачать діти - а й я!

 Заходить дівчинка зподарунками.Її зустрічає чорт.

1-й чорт.Добрий день, дівчинко, куди йдеш?

Мабуть,цукерочки в мішку несеш?

Коли мішок не віддаси,

Ще й подарунків,ковбаси.

То будеш ти у пеклі жить

І Бога свого всяк молить-

Ніхто тобі не допоможе.

Дівчинка.Ой,лишенько,що ж то робить?

Що дітям я скажу,

Коли спитають у воріт.

Чи подарунки принесла,

Адже на свято я ішла.

2-й чорт. Давай,давай, ще побалакай.

Одразу схоплю- і в мішок.

Там темно,холодно і зимно.

Ну,як,віддаєш?А ні в - мішок!

Кому розкажешеш- раз-  і в пекло.

Тобі чорт буде вельми  рад.

Дівчинка.Ой,лишенько,що ж то робить?

Що дітям я скажу?

Зустрічають гурт дітей.

Віхола.Я тут!Я тут!

Зараз я розгуляюсь,розпущу свої коси,

Щоб вітри їх крутили та щоб вили щосили!

У-у-у!А-а-а

Прилітай!Прилітай!

Снігом шлях замітай!

Чуєш?Сани скриплять!

Їде вже Миколай!

Баба Яга. Ну! Виходь на дорогу!

Клич когось на підмогу!

Віхола. Так,я покличу Туман,

Він густий не проглядний.

Іній очі засліпить,він буває нещадний.

А ще хухи мої,веселухи мої

Так шляхи заметуть, а сніги западуть,

Щой самі,щой самі їх не скоро знайдуть!

2-й чорт.О,Святого Миколая трохи я недолюбляю,

Він усім допомагає та з біди всіх визволяє.

Лиш дорогу замету,

ну а він вже тут як тут!

До семи потів працює,

подорожніх він рятує:

Зігріває,напуває і додому відправляє

Баба Яга. Тож почнемо свою пісню!

Війся,війся, сніговище!

Розстеляйся,ковзанице!

(Розбігаються по залу)

1-й чорт.А!О,я бачу хлопців третього класу.

Вони по коридорах бігають,

У фойє - кричать.

Тож ходімте з нами!

2-й чорт. Ми,звичайно,можемо вас відпустити,

Але затанцюйте нам,

Не зробите- відправимо в пекло!

Віхола. А хто ще на уроках балується?

Ти чи ти?

А хто старанно вчиться?

Мабуть, ти.

Я тебе зараз снігом замету і в ліс віднесу.

Чому не хочеш?

Ходім,ходім.

У-у-у!

Баба Яга.Ти добре вірші вчиш і задачки рішаєш?Так!

То ти - моя здобич!

 У мене в хатинці на курячій ніжці

Запахне сьогодні руським духом і смачною стравою!

У-у-х!

Чорти.Ми ще знайшли ледаря!

Якраз і заберем з собою

І різок добрих всипемо!

Баба Яга. Діти!А хто чекає Миколая?

 А хто чекає на подарунки?

Нічого не одержете,

Це все буде мені.

Я заберу у нього гостинців мішок і все з'м.

Ха-ха-ха.

Віхола.У-у-у!А-а-а!

Всих замету,засиплю снігом.

В школу не підете.

Лишайтеся неуками!

У-у-у!

(Чути дзвони)

Баба Яга. Що це?Що це?(Відступають)

Танець ангелів,чорти відступають.

Чути музику,дзвони.

1-й ангел.За горами,за лісами

Їдуть-їдуть дивні сани

І викрешують копита,

Сріблом сяючим підбиті,

В зоряній височині

Метеори вогняні.

2-й ангел.Миколай мандрує світом,

Він дарує чемним дітям

Те,про щось їх світлі мрії.

Тут для кожного дари є,

Не забуде він нікого:

Ні хорошого,ні злого.

1-й ангел. Зустрічайте Миколая!

Він вас всіх чудово знає

Разом з вами порадіє.

2-й ангел.Подарує вам надію.

Миколай з небес весь час

Бачить кожного із вас.

Танець

Дівчина:

Так стараються чорти

Щоби людям допекти.

Їхня зброя гостра - гріх,

Але ви не бійтесь їх.

Не грішіть, частіш моліться,

Аж за ними закурить,

В очереті затрішить!

1-й чорт:

Ах так?! Ви всі - нечемні діти,

І зараз всіх я буду бити,

І посаджу в міцні залізні кліти.

(Ангел хрестить, "чорти" лякаються).

Ангел (до слухачів).

Не бійтеся!

2-й чорт:

Перед молитвою і ангелом ми безсилі!

Вас покарати ми не маємо сили!

Ангел:

Згинь з очей, нечиста сило,

В цю ж хвилину  пропадай,

Бо зійшов з небес на землю

Святий угодник Миколай,

З небес на землб в час нічний

Приходить Миколай Святий.

Дарунки щедрі всім приносить,

Здоров'я нам у Бога просить.

Радіє небо і земля,

Всіх Божа ласка окриля

І воскресає рідний край -

Іде угодник Миколай.

Дівчинка:

Слава Богу, добрі люди!

Ширше двері відчиняйте.

І Святого МИколая

На порозі зустрічайте!

(Ангели співають пісню "Ішов Миколай лужком-бережком". Заходить Миколай)

Миколай:

Хай кожного часу і кожну годину

Господь вам поможе, в біді не покине.

Тіштеся, радійте, діти...

("Козак" роздає дітям подарунки)

Всім дорослим і маленьким,

Зичу - живіть здоровенькі!

Всім гостинці я дарую

За справи добрі вас побалую!

(Віддає мішок учительці)

Прошу роздати подарунки

Будьте щедрі, не ліниві,

Тож і станете щасливі.

Пам'ятайте слово Боже -

І життя в вас буде гоже.

А мені пора в дорогу -

Хтось чекає допомоги.

Хтось незнаний у печалі.

Тож ходім, ангели, далі.

Прощавайте, любі друзі,

Мир хай завжди з вами буде.

Ангел:

Хай любов і щира злагода

Живуть поміж вами,

Щоб дружба і щастя

Були завжди з вами!

Ми зараз будемо поспішати,

Щоб інших діток ще привітати!

До побачення! Всього найкращого!

 






Обновлен 20 янв 2017. Создан 29 ноя 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
Яндекс.Метрика