День української писемності




 Ведучий. 9 листопада день української писемності та мови. Це свято було встановлене Указом Президента України Леоніда Кучми в 1997 році і відзначається щороку на честь українського літописця преподобного Нестора - послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія.

 Учень 1.

Синiв і дочок багатъох народiв

Я зустрiчав, якi перетинали

Гiрські й морськi кордони i, на подив,

Багато бачили, багато знали,

Я їх питав із щирою душею:

- Яку ви любите найбiльше мову? —

І всi відповiдали: — Ту, що нею

Спiвала мати колискову.

 Учень 2. Кожна людина, яка поважає себе, країну, мову, не буде калічити своєї мови, бо вихована людина говорить грамотно і красиво, навіть про найбуденніші речі, бо мова не ділиться на святкову і буденну.

 Учень 3. А чи завжди люди вмiли розмовляти? Чи спiлкувалися вони між собою за допомогою мови?

     Про це можна довiдатись, заглянувши у наше далеке-далеке минуле.

Учень 4.

Легенда про виникнення писемності 

Жило на землi плем’я розумних людей. Вмiли вони полювати, готувати їжу на вогнищi. А всi ці знання зберiгали в пам’ятi, а дiтки вчились у батькiв, спостерiгаючи за ними. I жила в цьому племенi сiм’я: мама, тато i донька Ая. Одного разу пiшли тато з Аєю до лiсу i вистежили здоровенного ведмедя. Тато хотiв вполювати звiра, та списа забув удома. Взяв тодi вiн шматок кори i намалював листа дружинi (писати тодi вмiли тiльки так). Мама «прочитала» листа i закричала. Збiглися всi родичі племенi. А жiнка їм пояснила, що її чоловiка хоче ведмідь з’їсти, i показала кожному листа. Всi схопили зброю i кинулись на допомогу. А мисливець, побачивши озброєних родичiв, подумав, що його хочуть убити, i почав утiкати. Бiгав, доки не натрапив по дорозi на старця-мудреця. Почав просити у нього захисту. Коли все з’ясувалося, то люди племенi ще довго смiялися. Та старiйшини задумались i, щоб не було плутанини, вирiшили придумати iнше письмо, щоб легше було тлумачити написане. І придумали лiтери.Не знали, як же назвати всi цi лiтери, а тут перед ними дiвчинка гралася на iм’я Ая. Отож вирішили, що першу літеру назвуть А, а остання буде Я. Згодом були названi всi лiтери.

 

  Учень 5. Так виникло письмо. З того часу люди почали користуватися не лише усним, а й писемним мовленням. Зараз вам може бути смiшно, але у рукописах грецького iсторика Геродота, який жив ще у V столiттi, є така розповідь. Одного разу скiфи направили персам «лист», який складався з жаби, мишi, птаха та п’яти справжнiх стрiл. Як на вашу думку, що б вiн мiг означати?

      Цей лист означав: «Якщо ви, перси, не навчитеся стрибати по болотах, як жаба, ховатися в норах, як миша, i лiтати, як птах, то ви будете засипанi нашими стрiлами, як тiльки ступите на нашу землю.»

Учень 6.  Багато столiть пройшло, доки люди звикли до письма, доки запам’ятали, що як називається.  Наше слов’янське письмо — знайомі і звичайнi лiтери абетки — пройшло довжелезний шлях, поки дiйшло до нас. 

     На нашу землю ця азбука прийшла тисячу рокiв тому. Увесь час вона змiнювалась, аж поки не стала такою, якою ми сьогоднi й користуємося. Важко навiть сказати, скільки людей протягом столiть доклали зусиль, щоб сьогоднi ми з вами могли читати і писати.

Учень 7.  Поява письма в історії людства не випадкова: писемність виникла з потреби зафіксувати думку, щоб передати її на відстань або прийдешнім поколінням.  Кожен народ ішов своїм шляхом до створення писемності. Та етапи розвитку письма в усіх народів земної кулі приблизно однакові. 

 

Учень 8. А зараз ми згадаємо історію літописання, яке почалося в Україні дуже давно, майже одночасно з приходом християнства на наші землі.

    Сьогодні імена святих Кирила та Мефодія відомі і шановані у всьому християнському світі. Заслуги цих великих братів в історії культури важко переоцінити. Вони слушно вважали, що писемність є найважливішою складовою частиною культури будь-якого народу.

Учень 9. Кирило розробив і уклав першу упорядковану слов'янську абетку на базі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов'янську звукову систему, чим поклав початок розвитку слов'янської писемності. Одночасно зі створенням абетки було розпочато роботу над перекладом з грецької на слов'янську Євангелія та Псалтиря. Кирило та та Мефодій переклали зі старогрецької мови багато книг, що започаткувало слов'янську літературну мову і книжкову справу. Найдревніша книга, яка дійшла до нас і є написана кирилицею, - Остромирове Євангеліє 1057 року. 

 

Учень 10. Старі літописи не дійшли до нас в оригіналах, а збереглися в копіях або переробках.  У 1113 році з’явилася славнозвісна праця печерського Нестора "Повість временних літ”.

 (читає про Нестора-літописця).

     Він прийшов до Києво-Печерської лаври сімнадцятилітнім юнаком і назавжди залишився тут, щоб стати не тільки монахом-чорноризцем, а й батьком української історії. Ще застав він тут славетного Феодосія Печерського, йому пощастило на розмову з Великим старцем, і потім він залишив для нащадків образ цього мудрого і чистого чоловіка, який дбав про благо рідної землі і хотів щастя для кожної людини.

     Нестора часто називають літописцем. Це так, він справді вів літопис, але правильніше його називати письменником та істориком. Не просто першим професійним істориком Русі, а батьком усієї нашої історії.

Учень 11  Зачинателем сучасної української літературної мови вважається І. П. Котляревський, а основоположником — Т. Г. Шевченко.

Він так сказав:

 Одна вона у нас така -

Уся співуча і дзвінка,

Уся плакуча і гримуча

Хоч без лаврового вінка.

Учень 12.  

 Як хочеш, друже, шану всюди мати,

Навчися рiдну мову шанувати.

Вона — твоє обличчя, твоя доля.

На це була свята Господня воля.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  : усний журнал .

 

1.Ведучий – Розпочинаємо усний журнал, присвячений Дню української

писемності і мови.

 

2.Шановні присутні ! Упродовж невеликого проміжку часу ми з вами

гортатимемо сторінки усного журналу, з якого дізнаємося про тернистий

шлях становлення і розвитку української мови, української писемності .

Утвердження української мови як державної мови.

 

1.Ведучий. Ми припадемо устами до живодайного джерела, української мови,

до її образності, до влучного слова, її мелодійності і милозвучності, до

казковості і надзвичайної пісенності.І все це наша мова.

 

2.Ведуча. Вишукана у розмові інтелектуалів, строга і регламентована у

діловодстві, легка і гнучка у бесіді друзів, образно багата, лексично

наповнена в літературних творах… Такою постає українська мова перед нами

сьогодні.

 

1.Ведучий. Також будьте допитливими і натхненними – і перед вами

відкриються неозорі виднокола української мови.

 

2.Ведуча. Мова кожного народу – неповторна і – своя

 

 В ній гримлять громи в негоду                

 

 В тиші – трелі солов`я                

 

 На своїй природній мові

 

І потоки гомонять,

 

Зелен - клени у діброві

 

По – кленовому шумлять.

 

Солов`їну, барвінкову,

 

Колосисту – на віки –

 

Українську рідну мову

 

В дар мені дали батьки.

 

Берегти її плекати

 

Буду всюди й повсякчас, -

 

Бо ж єдина – так , як мати,-

 

Мова в кожного із нас.

 

Звучить пісня на слова Степана Галябарди, муз. Олена Слободянка,

 

 

 

Мови чарівний голос

 

На ріці життя тихо меле млин часу,

 

І у вишині зорі по одній гасить

 

та запалює замість них нові знову

 

І несе у світ пломінкий вогонь слова.

 

Слово мовили знов уста мої, слово,

 

Як бусинками, ними виграє мова.

 

Зорі і світи сіли край мого столу,

 

Слухають її мови чарівний голос.

 

                     Приспів

 

Причасти мене розмовою

 

Українською мовою.

 

Зачаруй мене славнозвісною

 

Українською піснею.

 

Причасти мене розмовою

 

Українською мовою.

 

    Зачаруй мене ніжною

 

   Українською піснею.

 

Засвітає день квітами пісень ясно,

 

Літо щедре йде, сто надій цвіте рясно.

 

З рідної землі б”є вже джерело знову

 

І течуть слова у дзвінкий кришталь мови.

 

 Слово мовили знов уста мої, слово,

 

Як бусинками, ними виграє мова.

 

Зорі і світи сіли край мого столу,

 

Слухають її мови чарівний голос.

 

Приспів .

 

Ведучий – Відкриваємо першу сторінку, називається вона

 

 

 

                               “Від кирилиці до Кобзаря”

 

Гробниці, кості й мумії мовчать,

 

А слово – вічне ніби далина.

 

СВЯТО УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

 ДЛЯ УЧНІВ СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

 

 

Ведучий: Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

 

Ведуча: Мова моя українська,

 Батьківська, материнська,

 Я знаю тебе не вивчену –

 Просту, домашню, звичну,

 Не з-за морів покликану

 Не з словників насмикану

 

Ведучий: Ти у мені із кореня,

 Полем мені наговорена,

 Дзвоном коси накована,

 В чистій воді смакована,

 Болем очей продивлена,

 Смутком багать продимлена,

 З хлібом у душу всмоктана,

 В поті людським намокнута,

 З кров’ю моєю змішана,

 І аж до скону захищена.

 

(Звучить пісня на слова Степана Галябарди, муз. Олена Слободянка)

 

Мови чарівний голос

 На ріці життя тихо меле млин часу,

 І у вишині зорі по одній гасить

 та запалює замість них нові знову

 І несе у світ пломінкий вогонь слова.

 Слово мовили знов уста мої, слово,

 Як бусинками, ними виграє мова.

 Зорі і світи сіли край мого столу,

 Слухають її мови чарівний голос.

 

Приспів:

 Причасти мене розмовою

 Українською мовою.

 Зачаруй мене славнозвісною

 Українською піснею.

 Причасти мене розмовою

 Українською мовою.

 Зачаруй мене ніжною

 Українською піснею.

 

Засвітає день квітами пісень ясно,

 Літо щедре йде, сто надій цвіте рясно.

 З рідної землі б’є вже джерело знову

 І течуть слова у дзвінкий кришталь мови.

 Слово мовили знов уста мої, слово,

 Як бусинками, ними виграє мова.

 Зорі і світи сіли край мого столу,

 Слухають її мови чарівний голос.

 

Приспів.

 

 

 

Ведуча: 6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: “На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: “Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”.

 

Ведучий: Із святом вас, шановні добродії, із святом, шанувальники рідного слова. Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов’янських племен, рясними пагонами розвинулися в часи Давньоруської держави. Древнє слово квітами-перлами розцвітало у найдавніших пам’ятках культури Київської Русі, у полемічних творах, у красному письменстві різних часів.

 

Ведучий: Сьогодні наше свято – це свято української мови та писемності. З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.

 

Ведуча: Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми – знак миру. Потім – схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи. Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм.

 

Ведучий: Костянтин Філософ (Кирило) і його брат Мефодій походили із Солуня  (сучасні Солоніки). За тих часів людність у цьому місці складалася наполовину з греків, наполовину з слов’ян. Грекинею була мати братів, а батько – болгарином. Тому брати з дитинства добре знали як грецьку так і мову солунських слов’ян. Костянтин (Кирило) (827 – 14 лютого 896 р.), здобувши освіту в Константинополі, знав східні мови, латинську, арабську і староєврейську, був талановитим філологом, працював бібліотекарем у патріаршій бібліотеці, викладав філософію у вищій константинопольській школі. Мефодій (815 – 6 квітня 885 р.) був управителем однієї слов’янської провінції у Візантії, а згодом став помічником Костянтина в місіонерській, літературній і освітній діяльності.

 У 862 році візантійський  імператор Михайло і патріарх Фотій послали Костянтина і Мефодія в Моравію, де вони на прохання місцевого князя Ростислава повинні були вести церковну службу слов’янською мовою, що мала бути протиставлена латинській мові німецьких місіонерів.

 – Адже ви обоє солуняни, – сказав Михайло, а солуняни всі говорять по – слов’янськи. Я знаю, – додав він, звертаючись до Костянтина, – ти часто хворієш. Але треба, щоб саме ти вирушив Моравії. Відповідь Костянтина знаходимо у “Житіях Кирила і Мефодія”.

 Немічний я тілом і хворий. Але з радістю піду в Моравську землю, якщо мають вони абетку своєї мови. Бо просвіщати народ без письмен його мови однаково, що писати на воді!

 За свідченням джерел Костянтин перед від’їздом до Моравії розробив слов’янську азбуку. А вже 863 року Кирило і Мефодій привезли до Велеграфа слов’янську абетку на 3-4 богослужебні книги, перекладені на слов’янську  мову. У посланні папи Іоанна VIII до моравського князя Святополка  (880 р.)  Костянтина названо “творцем слов’янського письма”.

 

Ведуча: Існує два різновиди старослов’янських писемних знаків: кирилиця (на честь першовчителя слов’ян ) і глаголиця .

 Кириличний алфавіт з XI ст. широко застосовується в історичній та світській літературі східних слов’ян. Від давньоруського періоду його успадкували всі три східнослов’янські народи: російський, український і білоруський.

 В історії кириличного письма розрізняють три періоди: устав, півустав і скоропис. У середині XVI ст. у східних слов’ян виникає друкарство, друкований алфавіт створений з деякими змінами, на основі півуставного письма. Перша датована книга під назвою “Апостол” надрукована в Москві в 1564 р., в Україні – у Львові – 1574 р. Іваном Федоровим. У 1708 р. старий друкарський алфавіт зазнав реформ. Петро I ввів нову систему знаків – гражданку. З нього усунені деякі зайві літери. Писемність звільнилася від складної системи знаків наголосу.

 

Ведуча: У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати декілька книг означало володіти цілим багатством. “Повість минулих літ” називає книги “ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини”. “Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, – зазначав літописець, – то знайдеш користь душі своїй”.

 

Ведучий: Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів та посіпак шлахетсько-панських і своїх панів.

 

 

 

 

 

(Звучить пісня “Реве та стогне Дніпр широкий”. На сцені 12 дівчат в українському вбранні. Кожна із них зачитує одну із дат в скорботному календарі української мови, після чого повертається і йде в глибину сцени)

 

1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою.

 1796 рік – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.

 1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

 1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.

 1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

 1876 р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.

 1884 р. – закрито всі українські театри.

 1908 р. – вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою , “могущей визвать последствия, угрожающиє спокойствию и безопасности Российской империи”.

 1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу газети і журнали.

 1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов?язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

 1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.

 1989 р. – видано постанову яка закріплювала в Україні  російську мову  як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й сьогодні.

 

 

 

(Музика замовкає. Із глибини сцени виходить дівчина із запаленою свічкою, читає “Молитву” Ольги Яворської . Дівчата стоять обличчям до глядачів. У кожної в руках горить свічка).

 

Молитва

 Гріховний світ вирує неспроста ,

 Підступний демон, що керує нами,

 Та піднімається нетлінно над віками

 Велична постать вічного Христа.

 

О Господи ! Знайди нас всіх, знайди,

 Бо ми блукаєм хащами ще й нині,

 Прости гріхи й провини безневинні,

 І до спасіння всіх нас поведи.

 

О  Господи ! Зціли нас всіх, зціли,

 Всели в серця неопалиму мрію,

 Щоб ми, пізнавши віру і надію,

 Жорстокий світ добром перемогли.

 

Моя прекрасна українська мово,

 Найкраща пісня в стоголоссі трав.

 Кохане слово, наше рідне слово,

 Яке  колись Шевченко покохав.

 

Ти все знесла насмішки і зневаги,

 Бездушну гру ворожих лжеідей,

 Та сповнена любові і відваги

 З-за грат летіла птахом до людей.

 

Ти наш вогонь на темнім полі битви,

 Невинна кров пролита в боротьбі.

 Тебе вкладаєм тихо до молитви

 І за спасіння дякуєм тобі.

 

 

 

Ведуча: Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVШ століття з виходом у 1798 році першого видання “Енеїди” Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови.

 Так Котляревський у щасливий час

 Вкраїнським словом розпочав співати,

 І спів той виглядав на жарт не раз,

 Та був у нім завдаток сил багатий.

 І огник, ним засвічений, не згас,

 А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

 

(Поставка уривку з п’єси І.Котляревського “Наталка Полтавка”)

 

Ведучий: Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова:

 Ну що б, здавалося, слова...

 Слова та голос –

 Більш нічого.

 А серце б’ється – ожива,

 Як їх почує!...

 

(Виконується поезія Т.Г.Шевченка – на вибір)

 

 

 

Ведучий: Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, “як проміння ясне” а могутнє, “як хвилі буйні”. Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.

 

Читець: Говоріть, як колись вас навчала матуся,

 Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,

 Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,

 Не тримайте слова, віддавайте комусь.

 

Щиро так, м’яко так, починайте казати,

 Як воліла б відкритись ваша душа.

 Може хочеться їй у словах політати

 Привітати когось, а чи дать відкоша.

 Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,

 Кожне з них, лиш торкни, – як струна, виграва,

 Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші –

 Мелодійні, дзвінкі, українські слова.

 Говоріть про любов і про віру у щастя,

 Уникайте мовчання, нудьги і ниття,

 Говоріть, хай в розмові слова веселяться,

 Говоріть і продовжуйте мові життя.

(Олесь Лупій “Говоріть”)

 

 

 

Ведуча: Зверніть увагу на багатющі можливості нашої мови. Ми будемо читати текст, кожне слово якого починається з літери “Б”. “Біля білої берези блукав білий бородань. Борода, брови були білі. Брав бородань бандуру, бурмотів, бубнів. Бандура болісно бриніла”.

 

Ведучий: “Багато бачив бандурист бід батьків, братів босих, багато брехні, безчестя, безкультур’я, братовбивства... Боротися! Безстрашно, безперервно боротися. Благати благословення Божого”.

 

Ведуча: Боже! Бачиш – боса Батьківщина! Бо брат бив брата, батько – батька. Боже! Біль безжалісний! Боже, буде багата будуччина Батьківщини? Буде!”.

 

Ведучий: А скільки в нашій мові пестливих, ніжних форм слів до одного вибраного слова. Ось в англійській мові “хенд” – це просто рука і нічого більше, а у нас: ручка, ручечка, рука, рученька, рученя, рученятко. А які слова можна добрати до слова “мама” – неня, матуся, мамуся, мамочко, матінко.

 Ой яка чудова українська мова!

 Де береться це, звідкіля і як?

 Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва,

 Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак,

 І така розкішна і гнучка, як мрія...

 Є в ній хурделиця, віхола,

 Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль.

 Та не в тому справа, що така багата.

 Помагало слово нам у боротьбі,

 Кликало на битву проти супостата

 Та звучало сміхом на полях плаката,

 І за все це, мово, дякуєм тобі.

 

Ведучий: Ось і підходить до кінця наше свято української писемності та української мови. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

 

Ведуча: Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.

 

 

 

(Звучить пісня про Україну)

 

Знов сонце ласкаве

 Промінь свій посилає

 І степам, і долинам,

 І потокам гірським.

 Це моя Україна

 День новий зустрічає,

 Моя лагідна мати

 Усміхається всім.

 

Там, де Січ Запорозька

 Духом вільно сивіє,

 Де козацькії чайки

 В чисте море пливуть.

 А на Київських кручах

 Сяє злото Софії

 І на гору Чернечу

 нас дороги ведуть.

 

Знову сонцю радіє

 Буковина й Полісся

 І над краєм Донецьким

 В небі жайвір співа.

 А з Карпатського світа

 Лине голос трембіти –

 Це тобі, Україно, наша пісня жива.

 

Це моя Україна

 День новий зустрічає,

 Величава Княгиня

 Усміхається всім.

 І гостинно і радо,

 Щиро всіх привітає.

 Закарпаття частує

 Хмелем чистих медів.

 

А у древньому Львові

 Пані всі гонорові.

 Полтавчанок, киянок,

 Як побачиш умреш.

 Синьоокі красуні –

 Молоді волинянки –

 Як подивляться в душу –

 Очі не відведеш.

 

Бо козацького роду

 Та й нема переводу,

 І у чистому небі

 Наші зорі горять.

 Це моя Україна

 День новий зустрічає,

 Величава Княгиня

 Погляд ясних очей.

 І гостинно і радо,

 Щиро вас привітає

 І запросить у хату,

 Як поважних гостей.



Обновлен 28 ноя 2013. Создан 27 ноя 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
Яндекс.Метрика