Зарубіжна література




Міністерство освіти і науки , молоді та спорту України

Головне управління освіти і науки Харківської облдержадміністрації

Харківське територіальне відділення МАН України

 

 

 

 

Відділення філології та мистецтвознавства

 

Секція світової літератури

 

 

 

 Дослідницька робота

"Символіка місячного світла

в романі М.О.Булгакова

"Майстер і Маргарита"

 

 

 

Роботу виконала

Маринченко Катерина Володимирівна

 

учениця 11 класу

Гороховатської загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів

 

керівник:

Курочка Валентина Михайлівна

вчитель Гороховатської

загальноосвітньої школи

спеціаліст І категорії

 

ЗМІСТ

 

  1. ВСТУП 3-4 cт.

 

  1. РОЗДІЛ І

ЛІТЕРАТУРНИЙ АНАЛІЗ 5-6 ст.

 

3. РОЗДІЛ ІІ

ДОСЛІДЖЕННЯ РОМАНУ 7—11 ст.

 

1. Структура роману

2. Художня незвичайність роману

3. Методи дослідження роботи

 

4. РОЗДІЛ ІІІ

СИМВОЛІКА У ТВОРІ 12-16 ст.

 

ВИСНОВКИ 17 ст.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 18 ст.

 

ДОДАТОК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Воістину класика невичерпна. У цьому переконуєшся кожного разу, коли читаєш класичну літературу.

Майстер і МаргаритаМ.О. Булгакова, на думку багатьох критиків, найгеніальніший твір XX століття в російській літературі.

 

Тема дослідницької роботи Символіка місячного світлав романі

М.О. Булгакова Майстер і Маргарита привернула увагу тому, що основним художнім прийомом в розкритті характерів, портретів, філософському осмисленні навколишнього світу є антитеза добра і зла.

Актуальність обраної теми хочемо обгрунтувати тим, що добро і зло - поняття вічні і нероздільні. І доки живе людина, вони протистоятимуть один одному. Добро відкриватиметьсялюдині, освітлюючи їй дорогу до істини. Не завжди носіями добра і зла бувають різні люди, особливої трагічності набуває ця боротьба, коли вона відбувається в душі однієї людини.

Роман М.О. Булгакова "Майстер і Маргарита" присвячений боротьбі добра і зла. Автор створював свій заповіт, активно використовуючи спадщину світової культури. Але традиційні символи часто набували нового сенсу у творчості

М.О. Булгакова. Так сталося і з поняттями "темряви" і "світла", асоціативно пов'язаними з Добром і Злом. Звична антитеза в романі трансформувалася: з'явилося зіставлення двох основних образів - сонця і місяця.

В сучасній літературі розглядаються у великому обсязі окремі теми, проблеми, пов'язані з романом. Існує дуже багато робіт, присвячених аналізу, а ось символи і символіка місячного світла в романі зовсім не досліджені.

 

 

 

 

 

Мета дослідження:

виявити, для чого використовує М.О. Булгаков в романі "Майстер і Маргарита" символіку місячного світла.

 

 

Завдання дослідження:

 

1. Виконати аналіз критичної літератури, присвяченої роману М.Булгакова.

 

2. Виявити мету використання символіки місячного світла в романі М.

Булгакова "Майстер і Маргарита"

 

3. Визначити функції символіки місячного світла в романі Булгакова.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ I

Літературний аналіз

Ми познайомилися і вивчили критичну літературу про М. О. Булгакова, про його роман, про символи-образи.

У своїй статті "Заповіт Майстра" Виноградов спробував дати пояснення причин, з яких Булгаков вдався до фантастики, а також досліджувати художню природу фантастичних образів.

Критичний розбір роману помістив і кращий журнал того часу "Новий світ", очолений О.О. Твардовським. Ґрунтовну статтю помістив у № 66 один з піонерів вітчизняного булгаковедення В. Я. Лакшин. Зосередившись в основному на морально-етичній проблематиці роману, критик приділив багато уваги зображуваності булгаківських образів, у тому числі і сатиричних. В.Я. Лакшина також цікавило в його роботі дивне сполучення різноманітних художніх елементів, які дали в романі незвичайний по силі природності гармонічний сплав, унікальний жанр, над загадкою якого досі ламають голови літературознавці.

М. Чудакова у статті "Михайло Булгаков: епоха і доля художника"(1988) дає пояснення до роману. Особливі коментарі дає розділам про Пілата і Ієшуа.

У статті "Майстер і Маргарита" Єрохіна Є. Л. розповідала про ключові слова і образи. Одним з таких образів роману "Майстер і Маргарита" є дзеркало. Автор говорить про функції (роль) дзеркала в романі. Головним засобом переходу в фантастичні зони простору в романі є дзеркала. Часте згадування його зв'язується в романі, як правило, з подіями особливого роду. Дзеркала є скрізь, де таємничим чином виявляється або зникає свита Воланда, або ж відбуваються незрозумілі, з точки зору повсякденної логіки, події... Дзеркало в оповіданні - це щось на зразок індикатора дива: його наявність означає ніби потенційну можливість неординарних подій. Для Маргарити, що живе в очікуванні дива, увесь день перед балом повного місяця проходить під знаком дзеркала. "Вірую Я!" - шепотіла Маргарита урочисто... Її довге сидіння перед дзеркалом з ранку це спроба заглянути в Задзеркалля, в потойбічний світ, іншими словами, ворожіння: "Світе мій, дзеркальце, скажи..."

Цей особливий світ для деяких персонажів роману теж відкривається спочатку через дзеркало: "Степан повернувся від апарату і в дзеркалі... виразно побачив якогось дивного суб'єкта..."

Однак, саме як відбувався перший перехід в потойбіччя на самому початку роману, де дзеркала начебто немає? Згадаймо найдавніше дзеркало - гладку поверхню води. І дійсно, єдине, що залишилося з трьох Патріарших ставків, своїми обрисами дуже нагадує величезне прямокутне дзеркало.

Є. Безносов (1997) пише, що сонячне світло і спека набувають ознак світу, що гине. Згадаймо, як намагається закритися від сонця, стоячи на допиті перед Пілатом Ієшуа, як тане спалюваний сонцем натовп пустих роззяв, які прийшли подивитися на страту.

Характерно, що тема місяця виникає поруч з темою сонця вже в перших розділах роману. Так, ледве Воланд закінчив свою розповідь про суд над Ієшуа, автор пише: "Небо над Москвою ніби знебарвилось, і абсолютно чітко було видно у висоті повний місяць - не золотий, а білий" (1т., стор. 43); і далі, падаючи під колеса трамваю, Берліоз бачить "у висоті, але праворуч або ліворуч - він вже не зрозумів, - ворожий місяць" (1т., стор. 47). У місячному світлі шукають і знаходять спокій Майстер і Пілат, місячне світло омиває тіло Маргарити під час її польоту, причому героїні здається навіть, що вони з місяцем наодинці.

Висновок:

1. Таким чином, дзеркало в роман виявляється переходом, що пов'язує два види простору: буденне і фантастичне. Але дзеркало і розділяє ці два світи, є прикордонним постом між ними, і в цій ситуації навіть надприродні персонажі змушені вести себе досить примітивно.

2. Роман "Майстер і Маргарита" дослідило безліч відомих критиків, але небагато хто з них зупинив свою увагу на символіці місячного світла, хоча ці символи несуть в собі подвійне значення і сприяють кращому розумінню тексту. Образ сонця протиставляється в романі образу місяця і місячному світлу, що приносить спокій і умиротворення. Місяць слугує знаком ірреального світу, "фантастичної реальності".

 

Розділ II

Дослідження роману

Структура роману

Роман складається з II частин, 32 розділів, епілогу і 400 сторінок.

Твір було написано в 1929-1940 роках. Вперше з'явився роман в журналі "Москва" в № 11 за 1966 і № 1 за 1967 роки. Повне видання книги з'явилося в СРСР в 1973 році.

 

Художня незвичність роману

1. Сплетіння різних жанрових інтонацій: сатиричної, фантастичної, реалістичної, романтичної, ліричної.

2. Три сюжетні лінії: жителі Москви в 30-ті роки ХХ століття і перебування Воланда в Москві ("нечиста сила"); Євангельська історія про Христа (Ієшуа) і Понтії Пілаті; доля Майстра і його коханої Маргарити.

3. Нескінченна кількість діючих осіб різних епох і професій (близько 500 персонажів).

4. Мовчазні свідки роману − Місяць і Сонце, що передають зв'язок часів, єдність історії.

 

При уважному читанні роману, ми знаходили і підкреслювали ключові слова і образи-символи (гроза, вогонь, кров, вино, сонце і місяць, символіка кольору і т.д.), і побачили, що ці символи лейтмотивами проходять через весь роман, пов'язуючи воєдино біблійні та сучасні розділи. Нас зацікавила символіка місячного світла в романі.

 

Методи дослідження роботи

В процесі роботи нами був використаний метод критичного мислення (Рикун,1973), який складається з таких етапів:

1. Виклик.

На цьому етапі роботи у нас відбувалася актуалізація попереднього досвіду і визначення проблеми.

2. Осмислення.

На цьому етапі роботи ми опрацьовували нову інформацію, порівнювали її з уже наявним досвідом. Акцентували увагу на пошуках відповідей до питань, що виникли раніше. Звертали увагу на неясності, які виникали в процесі роботи з цією інформацією.

 

3. Рефлексія.

На цьому етапі роботи ми цілісно осмислювали і узагальнювали отриману інформацію, аналізували весь процес опрацювання матеріалу, виробляли власне ставлення до вивченого. В результаті нами був зроблений висновок, що твори Булгакова населені безліччю персонажів. Незважаючи на численність, всі вони індивідуалізовані.

Особливу роль у цьому відіграють:

 

А) Мовна характеристика;

 

Персонажі роману різноманітні.

Одні цілком виховані, інші - зухвалі

«Але ось яке питання мене турбує: коли Бога немає, то, питається, хто ж керує життям людським і всім взагалі розпорядком на землі?

- Сама людина і управляє, - поспішив сердито відповісти Бездомний на це, чесно кажучи, не дуже ясне питання.

- Винен, - м'яко відгукнувся невідомий, - для того, щоб керувати, треба як не як мати точний план на деякий, хоч який-небудь пристойний термін.»;

 

Деякі не звертають увагу на суть справи:

«…він (Іван) був вражений поведінкою кондукторки. Та, тільки побачила кота, що лізе в трамвай, зі злістю, від якої навіть тряслася, закричала:

- Котам не можна! З котами не можна! Зась! Злазь, а то міліцію покличу! -Ні кондукторшу, ні пасажирів не вразила сама суть справи: не те, що кіт лізе в трамвай, ніж було б іще півбіди, а те, що він збирається платити!» ;

 

Люди 30-х років бачать в будь-який незвичайності божевілля :

«Поет підняв свічку над головою і голосно сказав:

- Здорово, друзі! - після чого заглянув під найближчий столик і вигукнув тоскно:

- Ні, його тут немає!

Пролунали два голоси. Бас сказав безжально:

- Готово справа. Біла гарячка.»;

 

Інтонація шахрайської шанобливості

Коровєв-Фагот зберігає її в розмові з Ніканором Босим, і у зверненні до жінок на сеансі чорної магії в Театрі Вар'єте.

 

Більшість людей цікавлять тільки гроші та власна персона:

«На гальорці почали рухатися, і почувся радісний голос:

- Вірно! У нього! Тут, тут... Стій! Так це ж червінці!

Ті, що сиділи в партері, повернули голови.

- Їй-богу, справжні! Червінці! - кричали з гальорки радісно.

- Зіграйте і зі мною в таку колоду, - весело попросив якийсь товстун в середині партеру.

Усюди гуло слово "червінці, червінці", чулися скрикивання "ах, ах!" і веселий сміх. Дехто вже плазував в проході, нишпорячи під кріслами. Деякі стояли на сидіннях, ловлячи вертляві, примхливі папірці.

В бельетажі почувся голос: "Ти чого хапаєш? Це моя! До мене летіла!" й інший голос: "Так ти не штовхайся, а то я тебе сам так штовхну!" ...»;

 

 

 

Образ Ієшуа здатний пізнавати істину, а Понтія Пілата - правильно розуміти цього "бурлаку":

«Пілат смутними очима дивився на заарештованого ... зі спотвореним побоями обличчям ...

- Навіщо ж ти, бурлака, на базарі тривожив народ, розповідаючи про істину, про яку ти не маєш поняття? Що таке істина?

І знову він почув голос:

- Істина насамперед у тому, що у тебе болить голова, і болить так сильно, що ти легкодухо думаєш про смерть. Ти не тільки не в змозі говорити зі мною, але тобі важко навіть дивитися на мене. - Тут прокуратор піднявся з крісла, стиснув голову руками, і на жовтуватому його бритому обличчі виразився жах. Але він негайно ж придушив його своєю волею і знов опустився в крісло.

- Біда в тому, - продовжував ніким не зупинений в'язень, - що ти надто замкнутий і остаточно втратив віру в людей. Адже не можна ж, погодься, вмістити всю свою прихильність в собаку. Твоє життя мізерне, ігемон, - і тут, той, що говорив, дозволив собі посміхнутися.» ;

 

Лише обрані вміють любити і чекати:

«- Боже, який ти хворий. За що, за що? Але я тебе врятую, я тебе врятую. Що ж це таке? - Я тебе вилікую, вилікую, - бурмотіла вона, впиваючись мені в плечі, - ти відновиш його. Навіщо, навіщо я не залишила в себе один екземпляр?!».

 

Б) Портрет

Портрет нерідко створюється з опорою на одну важливу деталь, суттєве порівняння. У Булгакова часто зустрічаються несподівані, вражаючі читача, порівняння. Наприклад: Ліве око Воланда "порожнє і чорне, начебто вузьке вушко голки, як вихід в бездонний колодязь всякої темряви і тіней".

 

Але це ще не все: "... третім у цій компанії виявився кіт, що невідомо звідки взявся, величезний, як свиня, чорний, як сажа або грач, і з відчайдушними кавалерійськими вусами."

 

А ось портрет Коров`єва-Фагота: "...прозорий громадянин дуже дивного вигляду. На маленькій голівці жокейский картузик, в клітинку, куций, повітряний... піджачок... громадянин зростом в сажень, але в плечах вузький, худорлявий неймовірно, і фізіономія, прошу зауважити, глумлива"; "...вусики у нього, як курячі пір'я, очі маленькі, іронічні і напівп'яні, а штани в клітинку, підтягнуті настільки, що видно брудні білі шкарпетки".;

 

"Він був босий, в роздертій білуватій сорочці, до якої на грудях англійською шпилькою була приколена паперова іконка зі стертим зображенням невідомого святого, і в смугастих білих кальсонах. У руці Іван Миколайович ніс запалену вінчальну свічку. Права щока Івана Миколайовича була свіжо порвана."

 

Перераховані тут прийоми становлять лише малу частину мистецького арсеналу письменника.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІІ

Символіка у творі

В результаті вивчення критичної літератури і на основі визначення, яке дає

М. Мещерякова (2000). «Символ - образ, який виражає сенс якого-небудь явища». В наочній формі можна сказати, що "Символ - це ключове слово, яке проходить через весь роман, пов'язуючи воєдино біблійні та сучасні розділи". Символ багатозначний.

Виявимо особливості символу. Особливість символу полягає саме в тому, що ні в одній із ситуацій, в яких він використовується, не може бути однозначним. Навіть у одного і того ж автора, в одному творі символ може мати необмежену кількість значень. Саме тому і цікаво для нас простежити те, як змінюються ці значення відповідно з розвитком сюжету і зі зміною стану героя.

А тепер визначимо функції (роль) символіки місячного світла в романі. Вже на початку роману ми бачимо зображення страждань від спеки, яке відчувають герої: Берліоз і Бездомний - у першому розділі, Пілат - в другому. Вона (спека) ледь не зводить з розуму головуючого (він скаржиться на галюцинацію), посилює страждання прокуратора Іюдеї від нападу гемікранії. Більш того, "час небувалого заходу"- це вказівка на час появи на Патріарших ставках Сатани. Задушлива спека чотирнадцятого числа весняного місяця Нісана стає фоном страти Ієшуа - страшного гріха Понтія Пілата. Спека, а не сонце, є символічним зображенням пекла. Обпалюючі промені сонця нагадують про розплату за скоєне зло. Місячне ж світло не тільки полегшує страждання, але і відкриває істину - це перша функція місячного світла. Не випадково у фіналі роману саме з появою місяця на небосхилі "всі обмани зникли", "потонув в тумані зачарований нестійкий одяг" Воланда і його свити. Вже цього достатньо для висновку про схильність Булгакова до відбиття місячного світла порівняно з прямим сонячним. Аналіз виявлення опозиції "сонце-місяць" на сторінках роману дозволяє краще зрозуміти деякі сторони філософії автора.

Етична проблема "Майстра і Маргарити" безпосередньо пов'язана з Ієшуа. З ним співвідноситься у творі образ "світла". Але письменник наполегливо підкреслює, що Га-Ноцрі під час допиту "цурається сонця", пекучі промені якого несуть йому швидку загибель. У видіннях Пілата проповідник йде по місячній дорозі. Відбите світло вічного шляху до Істини - це друга функція місячного світла - це той світ, який пропонує нам Ієшуа.

Відомо, що основний принцип побудови роману "Майстер і Маргарита" - тривимірність, оскільки подія в одному з світів – історичному, фантастичному або московському - знаходить відгук у інших. У єршалаїмського проповідника був свій послідовник в московському світі (Майстер), але ідеї добра і людяності не знайшли розуміння серед тих, що живуть в XX столітті. Отже, Майстра виганяють в царство темних сил. Він перестає бути членом радянського суспільства задовго до появи Воланда - з моменту арешту. Творець роману про Пілата - єдиний паралельний Ієшуа образ. Однак новий "євангеліст" духовно слабший Га-Ноцри, і це відображено в астральній символіці.

Під час візиту до Івана Бездомного, Майстер ховається навіть від місячного світла, хоча постійно дивиться на його джерело. Поява коханого Маргарити у Воланда в місячному потоці підтверджує спорідненість майстра з Ієшуа, але, за словами Левія Матвія, Майстер заслужив спокій, а не світло. Якщо говорити точніше, то він негідний саме місячного світла, пов'язаного з невпинним рухом до істини - це третя функція місячного світла, тому що для Майстра цей рух урвався у момент спалення рукопису. Подарований йому вічний дім освітлюють перші ранкові промені сонця або запалені свічки, і тільки в щасливому сні Івана Бездомного - Понирьова, що отримав Одкровення саме від Майстра, колишнього "номера сто вісімнадцять", йде зі своєю супутницею до місяця по дорозі Ієшуа.

Місячне світло містить в собі елемент мороку - це четверта функція місячного світла, тому Булгаков, усвідомлюючи єдність крайнощів буття, що зіштовхнулися, нагороджує їх за те, що вони наблизились до Істини. Опираючись своїм помилкам, Берліоз, який ні в що не вірить, в останній момент життя бачить, як розпадається на шматки місяць, так і не зрозумівши, що Вище знання лежить не в грубій емпіричній реальності, доступної людському зору. Зате відроджений Іванушка Бездомний, який став професором Інституту історії та філософії Понирєвим, знаходить щастя в своїх піднесених снах, що зцілюють його пам'ять місячною повінню.

Учень Майстра зіставлений з учнем Ієшуа з історичних розділів роману. Але Левій Матвій прагне "насолоджуватися голим світлом", тому він дурний, за висловом Воланда. Звертаючись до сонця, як до Бога, в сцені страти вчителя, обіцяючи людям можливість дивитися на сонце крізь "примарний кристал", Левій демонструє нездатність до сприйняття діалектичних протиріч і претендує на володіння Істиною - це п'ята функція місячного світла, тоді як мета Ієшуа - її пошук. Фанатичний і обмежений, Левій у своїх записах спотворює слова Га-Ноцрі, тобто поширює неправдиву істину. Не випадково колишній збирач податків з'являється перед Воландом на кам'яній терасі в той момент, коли запалилося "понівечене сліпуче сонце".

Так само, як Ієшуа, який не є втіленням Абсолюту, образ Воланда не тільки є

"духом зла і покровителем тіней". Він уособлює початок, гармонує крайнощі, в його "відомство" входять і світло, і темрява, причому сам він не схиляється до жодного з полюсів. Вже вчорашній вигляд Воланда зображується Булгаковим з явною метою підкреслити діалектичну єдність протилежностей.

"Золота іскра" прямо асоціюється з сонячним світлом: у сцені на кам'яній терасі око Воланда горіло точно так, як сонце у вікнах будинків, "хоча Воланд був спиною до заходу". Темрява поєднується в цьому образі з сонячним світлом: у фіналі ремінець коня Сатани - місячні ланцюжки, шпори вершника - зірки, а сам кінь - брила мороку. Таке зображення диявола вказує на близькість поглядів Булгакова до богомильского дуалізму, що визнає співпрацю Бога і Сатани - це шоста функція, що відрізняється від концепції офіційного християнства про непримиренність боротьби двох начал.

Виразно співвідноситься з місяцем головна героїня роману. "Світла королева Марго" виникає в потоці, що розлилася місячною річкою у снах Понирєва. З жовтими квітами на тлі чорного пальто вона з'являється у спогадах Майстра, коли той бачить золотий місяць на нічному небі. Навіть ім'я героїні асоціюється з місячним світлом: "Маргарита" означає "перлина", колір якої срібний, матово - білий. З місяцем пов'язані всі пригоди Маргарити в образі відьми, місячне світло її приємно зігріває. Безперервний пошук - спочатку справжньої любові, потім - втраченого коханого - рівноцінний пошуку Істини. Отже, Любов відкриває Знання, що лежить за межами земної реальності. Місячне світло - це світло для Маргарити - це його сьома функція. Це знання приховано від більшості жителів Москви і Єршалаїма. Місяця вони не бачать. Обидва міста вночі залиті штучним освітленням. Горять ліхтарі на Арбаті, сяє електрикою безсонний поверх однієї з московських установ, сперечаються з місяцем два величезних пятисвіччя над єршалаїмским храмом. Це вірний знак того, що ні Ієшуа, ні Майстер не можуть бути зрозумілі своїм оточенням.

Реакція персонажа на місячне світло виявляє наявність у нього душі і совісті - це восьма функція місячного світла. Понтій Пілат вистраждав можливість піти по місячній дорозі, заплативши за свій гріх століттями душевних терзань. Нестерпна туга, викликана незрозумілою самому прокуратору думкою про безсмертя, пов'язана з каяттям і почуттям провини, не зменшеним світлом дванадцяти тисяч "лун". Безсовісний Іуда від штучно освітленого Єршалаїма потрапляє під тінь дерев, де отримує заслужену кару, так і не залишившись наодинці з місяцем, не замислившись про скоєну зраду. Не розуміє знаків, надісланих ворожим місяцем, Берліоз, у якого немає душі, тому що немає віри. Роздуми про життя до поета Рюхіна приходять в годину світанку, коли ні місяця, ні сонця на небі немає. Не маючі сенсу і не зігріті почуттям, вірші Рюхіна бездарні. Поза філософською символікою світла знаходиться безстрашний воїн Марк Щуробій. Він не страждає від спеки, при першій появі закриває сонце, факел в його руках перебиває світло місяця, яку шукає очима змучений прокуратор. Це живий автомат, що знаходиться поза сферою дії природних сил, що підкоряється тільки наказам, затуляючи Істину. Жалюгідними жертвами місяця стають ті, чиє життя порожнє і безглузде: плаче в час повного місяця Жорж - Бенгальський, напивається "до жаху" в компанії тільки "з повним місяцем" Ніканор Іванович Босий, безглуздо веде себе Микола Іванович. Таким чином, використовуючи символіку місячного світла, Булгаков поглиблює характеристику персонажів, пояснює авторське ставлення до героїв, полегшує читачеві розуміння філософського змісту твору.

Висновки

1. В результаті вивчення літературного матеріалу і своїх досліджень ми виявили, що М.О. Булгаков в романі "Майстер і Маргарита" використовує символіку місячного світла:

- для поглиблення характеристики персонажів;

- для розкриття авторського ставлення до героїв;

- для полегшення читачеві розуміння філософського змісту твору;

- для зв'язку воєдино біблійних і сучасних розділів;

- для з'ясування стосунків між персонажами;

- для поглиблення розкриття теми (ідеї) твору.

 

2. Визначили функції (ролі) символіки місячного світла в романі. Їх вісім:

  1. місячне світло відкриває Істину;

  2. відбиває світло вічного шляху до Істини;

  3. невпинний рух до Істини;

  4. місячне світло - елемент мороку;

  5. місячне світло - володіння Істиною;

  6. місячне світло - співпраця Бога і Сатани;

  7. місячне світло - для Маргарити - Любов;

  8. наявність душі і совісті - реакція персонажів на місячне світло.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

Виноградов И. Завещание Мастера // Виноградов И.И. По живому следу: Духовные искания русской классики. М., 1987.

 

Лакшин В.Я. О прозе М.А.Булгакова и о нем самом // Булгаков М. Избранная проза. - М., 1966

 

 

Булгаков Михаил. Избранное. - М., 1980

 

 

Лакшин В.Я. Роман М.Булгакова «Мастер и Маргарита» // Новый мир. - 1968 - № 6

 

 

Палиевский П.В. Последняя книга М.Булгакова // Литература и теория. - М.,

 

 

Чудакова М.О. Жизнеописание Михаила Булгакова. - М., 1988

 

 



Обновлен 09 июн 2016. Создан 28 янв 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
Яндекс.Метрика