Персональні сайти педпрацівників




Персональний сайт вчителя початкових класів  Кулик Юлії Олександрівни

http://nachklas.io.ua

 

Персональний сайт вчителя української мови та літератури Курочки Валентини Михайлівни

https://ukrainamova.io.ua

 

Персональний сайт вчителя початкових класів Романенко Світлани Миколаївни

 http://pochatkova-shkola.io.ua

 

 Персональний сайт вчителя математики Кускової Надії Павлівни

http://matematuka.io.ua

 

Персональний сайт Лошак Юлії Леонтіївни

http://deti2015.io.ua/

 

Персональний сайт Гарної Лілії Сергіївни

http://krasivaja.io.ua/

 

Персональний сайт вчителя історії Душенко Оксана Анатоліївна 

 http://mygreathistori.io.ua/

 

 

 Поліфункціональний сайт вчителя біології та хімії Нікітенко Наталії Володимирівни

 

Виховна година «Митрополит Андрей Шептицький»

Учитель

Нерідко буває так, що, наближаючись до великої харизматичної духовної особистості, якоїсь миті відчуваємо, що через отой німб святості та особливої значущості вона є недосяжною для нас. Поряд із нею почуваємося такими мізерними, малими, незначними, негідними… Але трохи згодом, щораз більше пізнаючи її, починаємо розуміти, що насправді та незвичайна, Богом вибрана особа є нам дуже близькою. Бо усіма своїми великими християнськими діяннями завжди була разом з нами, зі своїм народом, жила тільки для нього і по смерті своїй теж залишилась у ньому… І ми можемо осягнути її мудрість, пізнати діла, перейняти той духовний спадок як найдорожчий скарб, схиляючись перед її духовною довершеністю, прагнути досягти її також і через неї по-справжньому прийти до Бога.

Хто він, Андрей Шептицький?

1 учень

Свій шлях обрав свідомо. Прагнув скромним пастирем-ченцем служити Богові та людям. Та Господеві цього було замало, вимагав від нього ще визначніших і масштабніших діянь, ще ревнішого служіння, бо знав, що він здатен на більше.

2 учень

Це людина, що пройшла свій шлях від монаха до митрополита.

На святковій інтронізації, що відбулася 17 січня 1901 року в соборі св. Юра, Митрополит схвильовано сказав, що тільки велика любов до свого народу спонукала його взяти цю важку ношу.

3 учень

Це людина – патріот свого народу.

У пастирських посланнях Митрополит Андрей Шептицький закликав вірних любити свій народ, бути патріотами своєї нації, пам'ятати й плекати своє українське коріння, пишатися ним. “Бо Христос, що плакав над Єрусалимом, передбачаючи його занепад, і св. Павло, що готовий був життя віддати за своїх братів по крові, дійсно любили свій народ. Вони не тільки не забороняли патріотизму, а ще й прищеплювали його”, – повторював Митрополит.

 

4 учень

Але разом з тим він навчав поважати й любити інші нації. Навчав своїм прикладом. Приміром, під час візитів у малі містечка Галичини Митрополит часто зустрічався з представниками єврейської громади. Вони приносили йому для цілування Тору, і він схилявся перед старим Мойсеєвим законом, а на привітання рабина відповідав йому івритом.

5 учень

Митрополит Андрей Шептицький був прекрасним політиком, стратегом, дипломатом.

Одним із перших політично-патріотичних актів Митрополита Шептицького було закриття Духовної семінарії на знак солідарності з українськими студентами Львівського університету, які виступали за свій, український, а не за польський навчальний заклад, вимагаючи, щоб їх вчили українською мовою. 

6 учень

Митрополит Андрей чи не в кожній суспільній галузі доклався до її розвитку, мав величезний вплив на духовність свого народу. 1906 року він організував першу в Україні прощу до Святої Землі - Єрусалима, в якій брало участь понад 500 чоловік. 

7 учень

Здібним дітям та молодим перспективним богословам сприяв, щоби вони могли навчатися у вищих навчальних закладах, семінаріях. Допомагав талановитим митцям. Був меценатом таких відомих художників, як Олекса Новаківський, Модест Сосенко, Осип Курилас. А також допоміг здобути освіту в консерваторії співакові Михайлові Попелю, який згодом став провідним басом на сцені Львівської опери.

8 учень

Заснував Студитський науковий інститут, якому подарував велику бібліотеку. 1919 року заснував богословський факультет при Духовній семінарії у Львові, який 1928 року був реорганізований в Богословську академію з філософським та теологічним факультетами. Ректором у той час був отець-доктор Йосиф Сліпий. 

 

 

9 учень

Наприкінці літа 1942 року Шептицький організовує кампанію порятунку євреїв. Це здебільшого були люди, які врятувалися втечею з гетто або з Янівського табору. 14 серпня 1944 року 2000 дітей було таємно вивезено до різних монастирів. Їх переховували у криптах, у монастирських школах, сиротинцях Львова та околиць, їм було видано фальшиві посвідчення про охрещення.

10 учень

Рабин Давид Кагане згадував, як вночі, тікаючи від розправи, добрався до собору св. Юра, постукав у ворота з вірою, що тільки там йому допоможуть. Шептицький надав йому притулок. Яким же було його здивування, коли він дізнався, що тут вже переховують і його дружину. Кагане переховувався в Митрополичих палатах три роки, працюючи в бібліотеці.

11 учень

Про Митрополита Андрея він залишив особливі спогади, сповнені теплоти і щирого схиляння перед його великою особистістю: “Моя зустріч із Митрополитом Шептицьким повернула мені силу все пережити і дивитися в майбутнє з вірою, що добра воля завжди тріумфує над злом... Коли я кажу, що Андрей Шептицький був святий, я не перебільшую. Я - офіцер летунства, рабин, доктор філософії та теології. Я знаю, що якості, які творять правдивого святого, такі рідкі, що майже не існують. Але граф Шептицький мав їх усі”. 

Учитель

Тож якими були дитячі і юнацькі роки митрополита?

12 учень

Митрополит Андрей Шептицький народився 29 липня 1865 року в мальовничому селі Прилбичі, що на Яворівщині біля Львова, в сім'ї графів Івана Шептицького та Софії з Фредрів. Батько його, Іван Шептицький, походив із древнього лицарського роду Сасів, що отримав своє шляхетство від самого Данила Галицького за особливі заслуги перед князівством.

13 учень

Мати – Софія - була донькою відомого польського письменника, графа Александра Фредра, жінкою високоосвіченою та дуже побожною. Вона знала кілька мов, малювала й мала письменницький талант. Сама виховувала дітей, дбала про їхній розвиток краще за будь-якого гувернера. П'ятилітнього Романа вона навчала грамоти, іноземних мов, основ рисунку. Глибоко релігійна, вона особливу увагу приділяла його релігійному вихованню, прищеплюючи любов до Бога. Саме завдяки матері малий Роман пізнав молитви, навчався катехизму, із захопленням слухав розповіді про Христа, читав Біблію...

14 учень

В домі Шептицьких у Прилбичах панував дух побожності. Цей дух проявлявся вже в хлоп’ячих літах малого Романа, котрий охоче молився, побожно прислуговував до св. Літургії і приступав до святих тайн. Софія Шептицька надавала великого значення католицькому вихованню своїх синів. Тому особисто вчила дітей катехизму і часто розмовляла з ними на релігійні теми. Коли Роман навчився писати, то на картках паперу писав і сам укладав молитви і розважання на вервиці. Роман Шептицький від ранньої молодості виявляв ознаки священичого покликання. Починаючи дев’ятий рік життя, вперше сказав матері, що хоче стати священиком. Цей його намір зміцнювався в часі навчання в гімназії, коли не раз говорив, що буде греко-католицьким священиком.

15 учень

Про ранні роки життя Митрополита відомо з книги-спогадів його матері Софії Шептицької. Зокрема вона зазначає, що в дитинстві Роман вирізнявся сумирною вдачею, любов'ю до молитви, до якої вмів пробудити любов серед оточення.

16 учень

« Вервиця — це було його перше апостолування в родині; чи він намовляв своїх братів, чи навчав, чи може вони самі йшли за його прикладом, не знаю, але без будь-якого впливу з мого боку за деякий час я побачила, що кожний з них має завжди вервицю в кишені, що молиться на ній і що засипляє з нею, обмотаною довкола ручки. Пишу про це, що я бачила і як я цю річ зрозуміла.  »

17учень

Софія Шептицька зазначає, що близько 8 років Роман принципово відмовився від брехні, зробивши це, на її погляд, цілком свідомо, а не інстинктивно. До того ж він на той час, за словами матері, добре відчув, що таке страждання та жертва любові для ближнього.

 

 

 

18 учень

Одна із поезій, автора якої буде названо серед лауреатів, була написана під враженням від прочитаних споминів матері Митрополита Шептицького про свого сина, малого Романа Шептицького. Зокрема у спогадах йшлося про те, що будучи ще малим, щоб якось покарати себе за поганий вчинок, Роман навмисне не їв цукерки, які йому давала мама.

19учень

Я відчуваю, що вчинив погано,
І совість мучить, що себе б убив.
Урок не вивчив, не послухав маму,
А значить – перед Богом завинив.

Про гріх я міркувати починаю…
Як би вчинив отут малий Роман?
Не їм цукерок, а усі складаю,
Щоб ніхто не бачив, за диван.

О, як мені не просто їх складати,
І як мене, щоб з’їсти їх, кортить…
О, як себе нелегко покарати!
І як у грудях серденько болить!

20 учень

Коли Романові було 11 років, батьки поїхали до Львова, щоби бути на страсних відправах та висповідатися перед Великоднем. Раптом Роман виявив бажання й собі посповідатися, щоби прийняти в своє серце Ісуса. Його перша сповідь та причастя відбулося в о. Мануїла, монаха-бернандинця, духівника матері. Про ту важливу в житті Романа подію залишився лист Софії Шептицької до своєї приятельки: “Якщо можна уявити собі ангела в повному блиску непорочності та святості, що приступив до Свойого Господа – то це то хлоп ' я, котре Господь запалив особливою любов ' ю до Себе. Відчуваю, що це дитя Бог хоче мати Своїм, в який спосіб, не знаю...” Тоді Софія ще не усвідомлювала, що напророчила долю сина. Та материнське серце відчувало…

21 учень

Гімназійну освіту Роман розпочав із десяти років у батьківському домі, а іспити складав у Львівській гімназії імені Франца Йосифа. Таким чином з відзнакою закінчив чотири класи, а згодом батьки відвезли його в Краків, у гімназію св. Анни, яку закінчив 1883 року, теж із відзнакою. Своєрідною винагородою за учнівську успішність стала подорож Венецією, де він знайомився з італійською культурою.

22 учень

У жовтні цього ж року Роман виявляє бажання піти на однорічну службу до війська, яку мав відбувати при першому полку драгунів, що був приставлений до уланів у Кракові. Адже військова служба дисциплінує, розвиває фізично, дає певні знання і навики до оборони. Роман вважав це обов'язком справжнього чоловіка. Але прослужив лише кілька місяців. Під час Різдва захворів на скарлатину. Хвороба дала ускладнення – хронічне запалення суглобів, через що його звільнили з війська.

 

Учитель

Коли відчув своє покликання жити в Бозі?

 1 учень

 Може, ще малим хлопчиком, коли тихцем розмовляв із Богом, намагаючись якнайбільше пізнати про Нього і Христа, і так вражало його вчення та життя Сина Господнього, що хотілося наблизитися до Нього близько-близько…

2 учень

Може, щось особливе відчув, коли прийняв перше причастя?

3 учень

 Може, коли споглядав галерею портретів славних предків у архієрейських ризах та митрах?

4учень

А може, коли дивився на старі, понищені часом ікони талановитих невідомих українських малярів, які дарували трепетне відчуття Бога, що так проникливо дивилися на нього і промовляли до його серця?

5 учень

 Може й тоді, коли, тільки-но закінчивши краківську гімназію, поїхав до Унева? Про Унівський монастир часто чув від батька, саме там колись в ченцях були його предки, там зберігалися й родинні духовні святині.

 

 

6 учень

 Може, тоді й зродилося бажання повернутися до свого коріння, до своєї Церкви? Адже споконвіків предки його були українцями, греко-католиками... Село Прилбичі, де зростав, де був батьківський маєток, теж було українським, ту мову чув від хатньої прислуги, від селян, і любив її всім серцем, як рідну, бо рідною й була...

7 учень

Родичам та батькам важко було примиритися з тим, що їхній син, з яким було пов'язано стільки сподівань, має покинути світське життя. Адже в нього була блискуча освіта, шляхетське походження, що гарантувало йому гарну кар'єру. Привабливий високий хлопець із глибокими очима та благородним обличчям міг одружитися, мати дітей, продовжити славний рід Шептицьких... Але саме тоді хтось із священиків, духівників переконав їх в тому, що рішення Романа – це воля Божа та його покликання.

8 учень

За все своє життя Митрополит Андрей Шептицький стільки встиг зробити як для Церкви, так і для всієї української нації, скільки досі не зробив жоден церковний діяч. Його життя – це було ціле явище, ціла духовна епоха. Тому можемо сьогодні по-справжньому пишатися тим, що мали і маємо такого особливого Божого Провідника. Бо його ідеї, його діяння, заповіти, вчення, його дух продовжують жити. І нині він все ще залишається для нас Духовним Батьком.

Учитель

Пізнаючи житіє і діяльність великого Митрополита, немов відкриваєш для себе якийсь дорогоцінний скарб. І в якусь мить відчуваєш, що багатієш. Багатієш у вірі, багатієш у правді, багатієш у духовності. Хочеться за прикладом його прийти до Бога. Хочеться за прикладом його служити своєму народові й жити для нього. Хочеться за прикладом його бути просто справжнім, свідомим християнином.

Митрополит А.Шептицький «Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою невтомною працею любіть Україну!»

 

 

 

Духовні настанови Митрополита Шептицького

-         Простіть собі взаємно провини, та почніть нове життя у любові та злагоді;

-         Стережіться лінивства! У всіх званнях і станах суспільства лінивство є заразою, марнування свого добра;

-         Любов полягає в ділах, а не у словах;

-         Без віри нема спасення;

-         Наше життя подібне до далекої подорожі. А ми, люди, подібні до того мандрівника, що вибирається в дорогу в далекий, чужий, незнаний край;

 

Вікторина

  1. 1.     Коли народився Андрей Шептицький?                                                                            (29 липня 1865 року) 
  2. 2.     У якому селі на Яворівщині мешкала родина Шептицьких?                                   (село Прилбичі) 
  3. Як було звати маму митрополита Шептицького                                      (Софія)
  4. З якого графського роду походила Софія Шептицька                              ( роду  Фредрів)
  5. У якому львівському соборі відбулася інтронізація митрополита?  (соборі св.Юра)
  6. Скільки людей брало участь у першій в Україні  прощі до Святої Землі – Єрусалима?                                                                                (500 чоловік )
  7. У якому віці Роман Шептицький принципово відмовився від брехні?                                                                                                       (8 років )
  8. Як закінчив гімназійну освіту Роман Шептицький у Кракові?             ( з відзнакою)
  9. Закінчіть вислів Шептицького: «Любов полягає у ділах, а не у…»    ( словах)

 

 

 

Сценарій проведення лінійки –реквієму, приуроченій вшануванню пам’яті Небесної сотні для учнів 7-9 класів

У нашій пам’яті вони назавжди залишились 

Мета: вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість,  розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Оформленя: Стіна пам’яті Небесної сотні (Прапор України, надписи  «Герої не вмирають», «Сам не знаю, де погину…», список прізвищ героїв  з фото), на підлозі надпис із маленьких свічок «Героям слава», стіл, на столі вишитий рушник, ікона Божої матері, свічка, квіти з чорною стрічкою.

 

(Звучить «Молитва за Україну», діти запалюють свічки для надпису «Героям Слава»)

 

Учень 1                           "Боротьба не за щастя  вже навіть іде —за життя! 

                                           Бо його забирають. 

                                          Нас Надія веде, нас ідея веде 

 За свободу для рідного краю. 

 

Учень 2                         Українцю, поглянь, там побили жінок! 

          Глянь, вже люди ховаються в храмі! 

         Де таке ще траплялось, коли це було 

   Аж в такому нестерпному стані?.. 

 

Учень 3                          Так чинили лиш варвари, злісні хани, 

          Лиш від них люди в церкві ховались. 

          А сьогодні це власні привладні пани 

         Вже над нами так само знущались!" 

Ведучий 1 Лінійку-реквієм, приурочену пам’яті Небесної сотні оголошую відкритою.

(Гімн України)

Ведучий 2 Шановні вчителі, учні, запрошені! Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття.

Ведучий 1 І саме тут, сьогодні, скажемо «Люди, бережіть серця свої, щоб не стали каменем! Розбудуйте в душах Божий храм, щоб не повторити великий гріх!» 

Чи знає мама, чи знає тато, 
Що син нівечить і б'є людей, 
Що він криваву несе зарплату, - 
Вона на гірких сльозах дітей. 

У листопаді під самий ранок, 
Коли і місяць на небі спав, 
Напав на діток чийсь син чи тато 
І, наче, нелюд їх побивав. 

А вдома мати, а вдома мати 
Чекає сина, бо він - герой. 
Від зла він має всіх захищати, 
Не знає мати, що син лл'є кров. 

 

Ведучий 2 Ми з вами вшановуємо пам'ять героїв різних історичних подій: Голодомор 1932-33рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни.

 

Учень 4

 В старій хатині на краю села,                                                                                 Де сині гори височать віками,                                                                                  Писала мати синові листа                                                                              Тримтячими від розпачі руками.                                                                                       « Благаю тебе сину не ганьби землі святої, що тебе зростила.                                                       Повсталі люди більше не раби, а ти кийком шмагаєш побратима.                                      Сьогодні сину, ти відгородив щитом залізним серце від народу,                                            І ждеш від межигірських упирів за гріх такий достойну нагороду.                                                        Прошу тебе дитино схаменись!!!                                                                             Вставай пліч – о пліч зі своїм народом.                                                                                         Поки не пізно синку повернись ,                                                                                                                     а я твій гріх замолю перед Богом».                                                                                                               

Учень 5                          

Небесна Сотня –
То в серцях вогонь.
Він гаряче палав за Україну.
Віднині тихим співом заспокой
Ти, земле рідная,
Свою дитину.

Пташиним співом,
Шелестом трави.
Блакитним небом,
Злотим колоссям.
Останній раз,
Як мати, пригорни
Чоло високе
В обрамку волосся.

Небесній Сотні
Шана й молитви,
За чисті душі,
Що злетіли в небо.
Їм шлях високий
Боже, освяти.
І в мирі, Господи,
Прийми до себе.

Ведучий 1 Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. Ось вони перед вами, Герої Небесної сотні.

 

Сьогодні бачив – цілувались голуби…
Світило сонце і сміялись діти,
По вулицях несли з Героями гроби,
Лунало «Слава!» й похилились квіти…

Ридали посивіли Матері
З обличчями чорнішими від ночі…
За ЩО?! Стріляли рано-на зорі
В невинні Душі, в чисті світлі Очі?

Свічки горіли – небо у імлі…
І пташка десь сльозилася самотня…
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ на Землі!
СМЕРТЬ ВОРОГАМ! І, ЧЕСТЬ!-НЕБЕСНІЙ СОТНІ!

Ще вчора бачив пару голубів …
А вже сьогодні покидьки з стрічками
Ділили крісла й я не розумів,
ЗА ЩО?!?! Дочасно посивіли Мами?....

    (пісня Білі лебеді у небесах з перебитими крильми з перебитими крильми)

Учень 6                          

Під прапором стояли – під прапором й спочили.
Прийми, о Господи, своїх синів!
За України волю їх убили
В шалений жар тривожних днів.
В той час, як небо димом затягнулось,
Як змерзлі руки прагнули вогню,
Упились кров’ю кат і його свита, Споївши нею й всю свою сім’ю.

Учень 7                          
Та ми усі від Бога люди.
Живем надіючись, не боючись.
Чи ми запам’ятаєм, чи забудем,
Як наш народ топтали, сміючись?

Учень 8                          

Мамо, я живий, лиш закриті очі....
І серце не б`ється, не вирує кров...
Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі
Я буду поруч - в грудях, де живе любов!

Учень 9                         
Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,
За ту біль, і той жаль, що я наробив.
Я ж хотів лише миру, добра і свободи...
А мене за це ворог безжалісно вбив.

Учень 10                          
Не жалій, моя нене, що я не вернуся,
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лишень свої очі здійми до зірок!

 

Ведучий 2 Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі. Люди висвітлюють свої почуття через картини, пісні, вірші.

 

А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог,побачивши загін:
Спереду – сотник ,молодий,вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…                           

 

Ведучий 2  Вгорі прекрасні зорі, що палають...
Будь-ласка, наші душі вбережи!
Хай кожну ніч нам Янголи співають,
Ти ж своє милосердя покажи.

 

 

Ведучий 2 Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

 

Ведучий 1 Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов   від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

(Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача» ведучий запалює свічку і передає її учням по колу. Свічку передають з рук в руки )

Учень 11

 У нашій пам'яті Ви назавжди лишились,
Історія одна, і Ви - її частина.
Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,
І молимось: за Вами - ненька Україна! 
Учень 13                          
Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.
І сльози, бо ти, хлопче, словом вже не з нами.
Але в думках  ти поруч, і не згасне свічка,
І линуть буде "Слава Україні!"  над ланами.
Ведучий 2 Пробач мені, мамо, що одягнув тебе у чорную хустину.

                   Ти віддала мене взамін за нашу рідну, вільну, чесну Україну.

Ведучий 1 Героям Майдану, впавшим мертвими за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.

(Хвилина мовчання)

Ведучий 2 Лінійку-реквієм, приурочену пам’яті небесній сотні оголошую закритою.

(Гімн України)

Ведучий 1 А ми вам бажаємо всім світлих днів і нехай вам щастить. Дякуємо за увагу!

                                                      (Пісня «Україно» гурт Мандри)

 



Обновлен 03 мар 2017. Создан 29 мар 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
Яндекс.Метрика